МІЙ БІЛЬ...

Людмила Баглай

59. 🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Такий жорстокий цілий світ ! Від цього сильно боляче мені ! Вбива байдужість всіх довкола, Не має співчуття чомусь ніколи! Усе змінилось в одну мить... Душа страждає , серце щемить... Ніхто не чує , як воно болить... І сльози , сил немає лить... Цей біль , не можу передати, Його не можу описати ! Немов натягнута струна, Усі думки і мої почуття ! Щодня себе питаю я, За що? Чому? Не знаю я... Від цього ще прикріш стає, Бо розуміння , більше не живе! Мабуть , змінитись маю я... Щоб так не мучитись щодня! Черствою , кам'яною стати?! Не хвилюватись і не перейматись?! Змінити світ , невзмозі я... Нажаль байдужість верх взяла! І серце рветься, крається душа!!! Не може витерпіти це вона!!! 11.05.2022

2023-02-17 19:02:42

2

0

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

50

13

1430

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10919