Блог
Всі
Що значить писати?
Цікаве, Думки вголос, Різне
Ви чуєте чаруючі звуки музики, вони долинають до вас звідусіль. Ніжна гра піаніно та скрипки поєднується, створюється неймовірна гармонія. Це допомагає вам без страху увійти до світу. Яскраве сонце лоскотить своїми білими теплими променями вашу шкіру та листочки дерев, що танцюють свій древній казковий танок навколо вас. Ліс співає десятками голосів в унісон спокійної мелодії музики. Свіжі аромати лісу дурманять вашу голову. Ви лиш на мить заплющуєте очі та, розплющивши, розумієте, що то все було лише в книзі. Вкотре ви просто зачитались і заблукали на її сторінках.
Чи то не найвища насолода ділитися своїми фантазіями з іншими!?
Дозволити читачам поринути у ваші світи, думки. Мета всього прекрасного - бути розділеним з іншими. Коли в твоїй голові народжується щось унікальне, дивовижне, коли світ дарує тобі ці історії, чи не хочеться цим поділитися? Чи не хочеться, щоб хтось інший теж прожив з тобою цей момент, цю історію чи маленьку пригоду?
Тому ми пишемо. Впускаємо в наші незліченні світи інших людей. Знайомимо з нашими героями та фантазіями вибагливих читачів. І радіємо, коли їм вдається відчути всю красу наших світів. Ось чому пишу і я…
А чому пишете ви?
Книги
Всі
Вірші
Всі
Клітка
Кричить душа моя - волає
Здається, все її стискає
Тісно їй в клітці із плоті
І тоне вона у болоті
Із ваших правил і норм
Суспільством нав'язаних форм
Що стали мірилом сил
Та визначають довжину наших крил
8
0
209
Окови буденності
Я марила життя усе своє:
Про щастя, мир, дружбу і кохання,
Та потонули ті дитячі мрії та бажання.
Кожен день тепер, як часовбивання.
Бува, як гляну на небо,
Слізьми обличчя умиваю,
І лиш одна думка: "Чому я не літаю?"
Та кожного разу лиш зітхаю
А так хотілося б у синяву ту польнути,
Миру того небесного черпнути,
До тиші і спокою полинути,
І навіки там уснути.
Та не бути цьому, доки тіло тримає,
І за ноги мене цупко хапає
Буденність, що й передихнути не дозволяє
Від щоденної турботи, яка все отравляє.
І можливо колись, я звільнюся від пут,
От тоді я забудуся, усміхнуся і від усіх смут
Щезну - до неба прилину й там залишусь,
Та якось росою на землю спущусь.
9
0
366
