-Настя,-шепотіла мені на вухо збентежена подруга,-Що ти їй зробила такого,щоб вона почала кидатися пеналом та книжками??
-Забудь!-спробувала зім'яти ситуацію я,-Ти не зрозумієш..Я боролася за честь та секретність моїх інтересів,за клу....
-Тшшшш!-притишила мене одна із членів мого клубу,яка проходила повз.
Вона відвела мене в безпечне місце,ізольоване від всіх.Її звати Абеді.
-Ні слова про клуб лишнім особам!!-роздратовано вела вона.
-Ем...То що тебе цікавить?-запитала я,-ти ніколи так не контролювала,з ким я спілкуюся і про що говорю.Тобі явно цікаво щось знати.Але що?
-Все!Розповідай,все що відбувалося вчора!
-Ти справді хочеш все знати?
-А ти маєш сумніви щодо цього?
-Ну як хочеш...
А поки я розповім вам все:
Одного прекрасного дня,моя бростівська знайома,яка вчиться зі мною в класі(напевно єдина, з ким я не ворогувала до однієї миті)зажадала знати більше,ніж вона повинна.
-Привіт,Асоль!-вигукнула Лінда,та покликала мене до себе,-Можеш розповісти,що ще приховує ваш клуб?Чому ви знаєте більше про нас,ніж ми про вас?Це несправедливо!
-Хм....А чому відразу це?Ти ж знаєш,що я не видам наші секрети,ціною довіри.Я тримаю своє слово,завжди!
-Я прекрасно знаю,про твою відданість,та не переймайся.Про це ніхто не дізнається,ані мій клуб,ані твій.Так,чисто плітки.
Я їй відмовила,тому,що дотримаю своє слово за будь-яку ціну,навіть за втрату дружніх зв'язків (Ага,"велика" втрата!)
-Ти ж моя подруга?А подруги довіряють один одному.Якщо я говорю,що про це ніхто не дізнається,то повір так і буде!
-Ти ніколи не брехала.Та ти цим можеш будь-коли скористатися!Не нехтуй моєю довірою,ще буде шанс себе проявити!-випалила я,не розуміючи,хто переді мною?Справжня подруга чи справжня зрадниця?-Ви самі винні в тому,що здобули мало інформації,не я!
-А чи ти б не хотіла вступити до Бростівського клубу??-запропонувала Лінда.
- Я тебе не впізнаю!-мене обурили такі слова,-Я не можу прийняти твою пропозицію,відхиляю її назавжди!
-Яка Лінда зухвала!-здивовано слухала мою розповідь Абеді.
-Свідком цього стала одна з членів нашого клубу.Вона переповіла лідерці,про це.А та в свою чергу відразу ж,покликала мене,-розповідала далі я.
-Сподіваюся,тебе не виженуть.Ти так прив'язана до цього клубу..
- Та я теж сподіваюся...
Так закінчилася розмова.Після школи я пішла до клубу.Наче принижена,проходила повз інших членів клубу,яким було сумно за мене.
-Якщо підеш від нас,то не йди до Бростів..Вони ще ті гадюки! Повір!Я прийшов до вас звідти,тут краще якщо не в десятки,то в сотні разів.
-Ні,йди до них!Невже вона буде одиначкою?Ти ж вже звикла до життя в клубі!Не зможеш далі жити без нього!Це просто неможливо!Якщо ти залишиш нас,іди до Місти,вона обов'язково прийме тебе.Лише одне!Не видавай наших секреті..
-Ще нічого не вирішено..Якщо я покину наш клуб,мені доведеться забиратися звідси.Моє слово честі буде служити завжди,ніколи до тих потвор Бростів я йти не буду!-промовила я.
-Правильно!
-Ну що ж,бажайте удачі!
На перемовинах з лідеркою все відбулося досить спокійно.Напевно вона була в хорошому гуморі сьогодні.
-Привіт,Асоль.Дозволь тебе запитати.За свідченням,однієї із членів нашого клубу,ти розмовляла із Ліндою,членом Бростівського клубу.
-Так,я знаю.
-Про що вона тебе розпитувала?
-Навіть згадувати кепсько..Вона пропонувала мені йти до них,до Бростів.Далі вона хотіла,щоб я розповіла їй секрети нашого клубу,бо ,так би-мовити несправедливим є те,що ми знаємо більше про них,ніж вони про нас. Я звичайно відмовилася,тому що  завжди тримаю слово честі.
-Що ж їй знадобилося?Можливо,Міста має якісь плани?-припустила лідерка,допиваючи останній ковток трав'яного чаю.
-Лідерко,лідерко!-заволала та сама,хто розповіла про мою розмову з Ліндою,-Пробачте,що я втручаюся,-Анна схвально кивнула,щоб та заспокоїлася,-АЛЕ.Міста кличе вас на перемовини! Точніше Асоль і вас...
Мені аж дух перехопило,від захвату.Як це класно!Я йду одна з лідеркою!Зазвичай вона ходить на такі речі одна або з охоронцями. А сьогодні з нею йду я!
-Що ж!Асоль,після завтра йдемо до Бростів!Дізнаємося,що їм треба!
Я рішуче побігла,вниз по сходах,пищучи від щастя.
-Ну що ж??Що сказала лідерка?
-Я вже речі твої спакувала.
-Я не йду!!!-засміялася я.
Всі радісно закричали,та кинулися мене обіймати.
-Невже,шанси на мій провал були настільки масштабні??А ще....Я йду з лідеркою до Місти на перемовини!
-Серйозно!!!?!Ааааа!-всі ще дужче заходилися мене обіймати і радіти.
-А коли?
-Після завтра!
Це був неначе сон,неначе ясне сонце,що втрутилося в безжальну пітьму,та знищило її.