На ранок лідерці стало погано,тому я пішла далі до Бростів сама,а Анну відвела додому.Звичайно це все зайняло трохи більше часу,тому коли я вступила на поріг клубу Бростів, розлючений охоронець наче спеціально забруднив мої чудові туфлі своєю ногою,щоб помститися,за пропущення сніданку.Він і так був не худенький,я думаю,що з ним нічого не станеться.
В їхньому клубі доволі прохолодно,тому я одягла сведрик.Повз проходило декілька симпатичних охоронців,тому я почала йти як на подіумі,щоб справити гарне враження хоча б на секунду нашого першої і ,мабуть,останньої зустрічі.
Біля дверей,які були закінченням коридору сидів ще один охоронець (Навіть у нас у клубі немає охоронців на кожному боці.)На дверях писало:"Перемовини".
-Добрий день,шановний пане Микола!Можна я зайду?Я вже запізнююся.
-Сюди можуть входити тільки посланці з клубу.А ти як я бачу не маєш мітки,-сказав охоронець.
-В мене алергія на мітку,тому її немає.
-А у тебе є карта?
-Так, звісно!
Після тривалої розмови охоронець,все таки мене пропустив..
В залі сиділа Міста та....Лінда.Чому вона на перемовинах?
Я сіла на приготоване для мене крісло.
-І де ж твоя Анна?-кисло засміялася Лінда.
Міста поглянула на неї і та заспокоїлась.
-Чому немає лідерки вашого клубу?Щось трапилося?-перепитала мене Міста.
-Їй стало погано під час нашого походу,тому я прийшла одна.-відповіла я.
В очах Місти виднілися маленькі сплески радості.
-А вона обов'язково має бути тут?-гарячково запитала я.
-Та ні.Я перепитую.Що ж.Асоль,так?
-Саме так.
-Добре,Асоль.Я хочу знати дещо про ваш клуб...
Я відразу ж здійнялася з крісла,бо розуміла,про подальші слова Місти.
-Заспокойся і сядь на місце!Ти така зухвала та горда!-гримнула на мене Лінда.
Я сіла,хоча мене трохи образили Ліндині слова.
-...скільки в ньому людей?
-Повірте,мій клуб сильніший за ваш,і якщо ви плануєте напад,то у вас цього не вийде!-сказала я.
-Добре.
Міста витягнула якийсь пультик,та натиснула на синю кнопку.
Я запідозрила щось недобре.Та було запізно,я не встигла поворухнутися,як крісло схопило мене.
-Аааа!
-Хаха!Так і треба таким як ти!-глузувала Лінда.
-Навіть якщо ви мене ув'язните,від цього ваша репутація,яка і так на волосинці,погіршиться.
Поки я говорила мені щось вводили шприцом у руку.
-Якщо вам так буде легше я не буду пручатися,та не хочу щоб наш клуб вас покар...
Мої очі закрилися,все навкруги стало темно...
Проснулася я зв'язаною мотузками.Було сиро і темно.Я нічого не бачила,і перебувала в неприємному стані розгубленості.Я спробувала щось вимовити,та мій рот був заклеєний скотчем.Так і знала,що Брости-дуже підступні.
-Так,Так,Так,-чулося стукіт чиїхось каблуків.По голосу я зрозуміла що це була Міста,-Ось і зловили ми тебе,бідненьку.Ойойой.Я тобі пропоную таке,-вона присіла коло мене та відклеїла скотч,-ти забираєшся геть,але розповідаєш нам всі секрети,або ж ти тут лежиш ще днів зо три.Який варіант вибереш?
Мені було дуже незручно лежати на мокрій бетонній підлозі.Я звичайно віддана клубу,та розуміла,що не зможу три дні тут лежати.Треба якось забиратися звідси.
-Добре,нехай буде по-вашому,ви мене перевершили,як же ж було ефектно та елегантно коли ви натиснули на кнопку,я не встигла нічого зробити,як була схоплена дуже розумним механізмом,дуже розумного творця..
Містині очі наче промовляли:"Ще,ще!",а вуха пожадливо ловили кожне слово.
-Я надзвичайно вражена,та готова на будь-що,лише щоб бачити ваше миле обличчя частіше.
-То приєднуйся до нас!
-Звичайно приєднаюся.Я остаточно хочу стати членом Бростівського клубу!-весело промовляла я.
Міста радісно бурмотіла щось собі під ніс,та почала мене розв'язувати.
-Та тільки ви не продумали одного....
Я швидко схопила мотузку,піднялася на ноги,та повалила на землю Місту,зв'язала її та заклеїла рота.Спрацювала сигналізація.
Я не знала,як про це дізналися.Міста насміхалася з мене.Потім прибіг Микола та ті самі симпатичні охоронці.
-А ні руш...Асоль?-промовив один з охоронців.
Вони швиденько мене вивели,поки не набігли  Брости із підмогою.
Так я втекла від Бростів,не лежачи три дні перев'язаною в підвалі,але не видавши жодного секрету.



Далі буде....