-Асоль,ти готова?
-Так!
-То вирушаємо!Нам треба йти,ми йдемо довгою дорогою,хочу насолодитися вітром.
-Можна вас дещо запитати?
-Так,звісно!
-В мене є сестра,і недавно вона проявила палке бажання потрапити до нашого клубу.
-Хм..Ти їй розповіла?При всій моїй повазі до тебе,але це зовсім не схоже на відданість,про яку безупинно мені говориш.Я не хочу приймати кого-небудь.Хмммм...
-Пробачте,я не могла збрехати,а особливо сестрі,-спробувала пом'якшити ситуацію.
-Та я чомусь впевнена,що сестра твоєї крові,буде теж відданою нам.Тому я даю дозвіл на це.Принеси документ із мого стола,а я поставлю на ньому підпис,і тоді можеш приводити сестру,коли ви будете здавати екзамен.Я б радила їй пройти курси у Міллера,він знає історію нашого клубу дуже добре,я сама в нього її вчила та ходила на його курси.
-Дуже дякую,вам за дозвіл.Так і зроблю.
Після розмови ми рушили у дорогу до Бростів.
Як це було чудово!
Як тільки я почала йти,відразу в думках переді мною з'явилися постаті жахливих створінь,яких Міста тримає за домашніх тваринок,і як ми з Аліною їх долаємо.
Та я забула про це,як мені відчувся солодкий аромат булочок.
-Мммм!
-Це "пекарня Волтерів",тут виготовляють,чи не найкращі пончики у місті.-пояснила Анна.
Ми зайшли туди.Я відчула багато різноманітних запахів:абрикос,вишня,шоколад,м'ята,банан.Їх важко було розрізнити,бо вони всі змішалися.Та їхнє поєднання було таким солодким,що я наче відчула,як прожовую круасан та запиваю його какао.
-Добрий вечір,-звернулася лідерка до головного пекаря,-чи можна замовити у вас щось смачненьке?
-Для вас двері завжди відкриті!Зараз пекар зайнятий,тому я замість нього вас обслуговую.Що будете замовляти?-промовив височенний на зріст,і багатий вродою офіціант.
Я не зрозуміла,чому нас має обслуговувати не офіціант,це ж його робота!
Ми зробили замовлення.Я взяла слойку із вишневим повидлом,та карамельний коктейль,а лідерка
хот дог та томатний сік.
Ми повечеряли та пішли до лісу,щоб розбити там табір.Я знайшла сухі гілки для вогнища,а Анна сиділа.
-Вибач,Асоль що не допомагаю тобі...Я просто стомилася,бо це мій другий похід за день.Я сьогодні повернулася звідти додому,і вони знову скликали нас....
-В цьому немає нічого,що ви мені не допомагаєте.
-Знаєш,Асоль.Ти одна із людей,які були в клубі ще до того,як мене обрали лідеркою.
Я не дуже зрозуміла,до чого вона веде,та продовжувала слухати.
-Так ось..Можеш сказати,чи я змінила наш клуб в кращу сторону?-вона поглянула на мене серйозним поглядом,щоб я не змогла збрехати.
-Ви знаєте.Я не впізнаю наш клуб.Нові закони,нові люди.Ви забрали тих людей,які справді були лишніми,непотрібними.Ви ніколи не розповідали наші секрети Місті,вашій подрузі,хоча вона вас просила.Ми вам довіряємо,ви найкраща лідерка нашого клубу!Я від вас у захваті.Я не брешу,бо ви знаєте що я ніколи не роблю цього,та також не лещу вам.
-Мені так приємно та радісно,що я хороша лідерка... Дякую тобі,Асоль.Я скажу чесно,дуже мало є таких вірних клубу.
Ми ще трохи поговорили,та потім заснули.