Ровер Тесея
Вуйко
Ілюстратор
Філософ та цегла
Раптове дещо
Несподіване поруч
Вуйко

-Гей, хлопчику!

-Га!

-Хлопчику, підійди-но

-...

-Як тебе звати?

-Сергій

-Зроби мені ласку, жару треба запити

-Що?

-Ось, тримай п'ятдесят гривнів.

-...

-Купи мені чєкушку

-Що пане?

-Чєкушку

-Що це?

-Ну горілка, 250 мілілітрів

-А-а-а-а, зрозумів.

-Ну, то йди

-Заждіть

-Шо?

-То вам горілки купити?

-Та

-А де я по вашому то зроблю?

-Підеш на ринок у хлопців спитаєшся

-Який ринок?

-Ну, тойво, шо в центрі

-Де?

-Як підеш - побачиш

-Немає там ніякого ринку

-Як це?

-Ну от так, скільки ходив, жодного разу не бачив

-Кепсько ходив

-Може

-Виходиш ти з-за рогу, вертаєш на ліво, йдеш-йдеш-йдеш, вертаєш на право, йдеш-йдеш-йдеш, чемчикуєш через тойво перехрестя і...

-Не розумію

-Чого?

-Де те місце

-То я тобі повторю

-Добре... До яких хлопців звертатися?

-Ну знайдеш, стоять вони

-Просто стоять

-Просто стоять

-Просто стоять?

-А я, курва, знаю шо вони там ше роблять

-Добре...

-То йди

-Але, якщо не вийде, то я поверну гроші

-Добре

Пішов Сергій своїм шляхом, бо половину з настанов вуйки не запам'ятам, а решту не почув. На зустріч магазинам, в яких на вітрині монополію тримало вино та пиво. Ринок він так і не віднайшов, хоча від того центру відійшов по кварталу у всіх можливих напрямках. Хлопців бачив усіляких, на роверах, на мопедах, на машинах, з дівчатами, але вони не були схожі на тих самих хлопців. З того розчарувавшись, Сергій покинув ідею, та вернувся.

Вуйко розпластався по тротуару під сонечком та лежав у відновлювальному положенні.

-Пане

-...

-Пане!

-Г-а-а-а?

-Ви спите?

-Шо?

-Я ходив до центру, нічого не знайшов, ось ваші гроші

-Мої?

-Так, пане

-Ну, то й добре

-Пане?

Вуйко продовжив спати. Біля нього стояла маленька порожня пляшечка вишневого настою. "Невже він ще когось вмовив?". Сергій запхав гроші пану до кишені, та пішов геть. 

© Кирило Сорока,
книга «Збірка усмішок "Між нами дідами"».
Ілюстратор
Коментарі