Кирило Сорока
@lrikozavr
https://t.me/lrik_write
Блог Всі
Доброї ночі, вечора, дня або ранку, шановні підписники
Особисте
1
1
166
Книги Всі
Вірші Всі
Мовозбур
Птахи співають на світанку Їх так багато, що мій кіт насрав Згорають підвіконня сподівання Поспати ще хвилинок п'ять Чому я не закрив вікно? Ранкова дивна прохолода морозить килима завзятий ворс Немає ковдри, покривала і білизни Ногою штрикаю пропуканий матрац Чому я засинаю без супутніх втрат? Ригає стеля від цинізму Стакан розбився, всюди кислота Бурбон стоїть у магазині на вітрині Хоча я вчора звідти його брав Чому на мене тисне атмосфера в один Бар? Забудьте, лишенько, забудьте Що я колись вам написав Це був не я, це був не я Це був не я, це був не я А хто ж тоді? Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це хтось пожартував невдало А я лишень стояв Поруч, так Надихала міазмом пошесть А я то що, за що то я? Це янебув! Зловісний геній, що сере у мої штани Він наливає і він п'є, а я ригаю за усіх! Він б'є, гарчить, ламає стіл А я лікую нам синці! Це бувнея! Це він порвав сусідів дзвоник Це він кидав з вікна тушонку Це він кричав на дітлахів Це він здавав під'їзду лавку на утіль Не я це Точно же не я Ну подивіться, ось вам фото... А, стоп... *п'ятами накивав* 11.05.2024
1
0
23
Жовч
Справжній автор пускає лєнту раз на місяць на підлогу закладу Лягає поряд і вилизує паркет у пошуках діамантів До нього обов'язково доєднується Муза і допомагає тапком Читач, як той п'яний сусід знизу, під стелею тамує спрагу каплею Я дивлюсь на це все і хочу до них приєднатись, та ром не розливають Варто зазначити, у космосі стерильно, але доволі жарко Кращий день був учора, доки не почалось завтра Редактор б'є по макітрі молотком і звертається до автора Тепер вони разом облизують паркет у пошуках смарагдів Читач напився, а отже йде ставити відро на ніч Якщо стріха і не протече, то буде куди відійти у справах Художник-карикатурист малює на серветці зашморг Ілюстратор копіює попереднього блювотиння патерн Воно неповторне, як фекалії у кота або ніс у собаки Мені сумно, я дивлюсь осторонь на цей спектакль Десь у кутку помирає молодий, віджилий своє аматор Поряд стоїть стопка книг — його чи її друкований наклад За стійкою директор книгарні пійло всім розливає Прибиральниця сама напилась у своєму пентхаусі Маркетолог навколо нашої пари, немов підірваний, скаче Дизайнер з кольта стріляє по його ногах на вдачу Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Кожен крок без зусилля нічого не вартий Я повільно крокую до стійки роботу питати у бармена Маркетолог чіпляє за руку, пропонує з ним мавпувати Але після мого маневру летить вздовж підлоги далі Карикатуристу смішно, він дістає блокнотик і пише: "Догрався наш маркетолог, ото його й розкрутили" Іншим у закладі байдуже, у них робоча зміна Дизайнер облизує палець і соває у ствол — саморобні чорнила Аматор кричить або шипить, або користується телепатією Каже: "Не пий, що б цей покидьок не пропонував тобі" Кидає книгу свою, відкриту на главі з прокляттями Але немає діла мені до думки інтелектуала з вадами Її забирає бармен і жбурляє до ілюстратора Той був зайнятий, книга пролетіла повз і випала з вікна — Чого, мій друже, бажаєш? Віскі, джин, за місяць зарплату? — Я бажаю випити рому і познайомитись з автором — Рому в нас нема. Тримай коньяк і друге моє питання: Хочеш до них приєднатися чи почекаєш разом з аматором? — Ні, я звідсіля подивлюсь за роботою майстра" — Як знаєш, блювотиння — не ставок, пересохне — годі шукати Відповідає директор і наливає коньяк у чарку Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Кожна наступна хвилина все менше лишає на паркеті простору для коштовних каменів Хоробрість, риса мені не притаманна, давить на підшлункову залозу Я вдивляюся у блювотиння і щось яскраве бачу Автор мене ігнорує, вони у трансі з редактором Дизайнер виводить послання пальцем на аркуші Маркетолог заснув за столиком, карикатурист також Аматор щось булькає, але мені байдуже — Скільки його чекати? — питаю у бармена. — Скільки треба, поки перлину не відшукають. Набридло мені чекати, випив чарку коньяку залпом І пішов ближче до взірця сучасного авангарду Мені стало зле, не одразу і не від запаху Аматор почав бити рукою об стіл і гарчати Стопка книжок звивалася в ритм і мене хитало Обійшов двічі автора і редактора, зупинився навпроти На третє коло не пішов, бо пустив лєнту поряд Вони підняли носи, здичавіли, але я продовжив На підлозі опинився обід і сніданок з компотом Діамантів не було, смарагдів не було, перлин не було Були лише мамин борщ, млинці та журавлина з компоту Муза мовчки одягнула тапок і пішла до стійки за шотами Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Я випльовую жовч, вона проїдає блювоту, паркет і стелю Стікає у відро і вибухає несподівано для мене Читач помирає від множинних уламків у спині Кров манить акулу, вовків та піраній Редактор мовчки ковтає язика і захлинається власною слиною Автор бере молоток і забиває директора за стійкою Муза п'є перший шот і занюхує мізки покійника Карикатурист в'яже з серветки вузол і в нього застрибує Маркетолог стрибає у дірку, ілюстратор за ним слідує Аматор помирає від горя, завалений власними книгами Прибиральниці байдуже, вона потім усе вимиє Дизайнер приставляє до скроні інкрустований пістолет і притискає гачок до основи Нарешті його послання на аркуші стало повним Стоїмо автор та я, а також Муза, акула, вовки й піраньї На двох у нас молоток та у кольті постріл останній Бачить Муза: я не буду боротись, і вбиває автора. Відтоді один стою з молотком, чистий, посеред кривавої бані Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Акула, вовки й піраньї з Музою знайомі давні По черзі випивають шоти та з'їдають автора мозок Обіймаються, жаліються, що їх ніхто не запрошує Муза б і рада їх здихатись, але вони ті ще сволоти Щось собі шепочуть під носа і не витримують погляду Критики розходяться по бару і всіх поглинають повністю Один я стою з молотком, від страху закляклий У цій темі новачок, що буде далі не знаю Висмоктують усю кров акула, вовки та піраньї Дивляться і на мене, але відчувають, що вже попахує Переглядаються, сміються і в дірку по черзі падають Муза підійде і ласкаво скаже: — Вперше, любчику? — Вперше — відповім я і впаду на коліна заплаканий — Ти бачив, що відбувається, обери своє місце зважено" Я хотів було провалитись у дірку, до читача ближче Але Муза схопила за комір і повернула до барної стійки За годину прийде прибиральниця, залатати паркет і стелю Я буду сидіти з Музою, споглядати у пляшці вічність Поки сам не стану автором і мене не з'їдять критики. Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
0
0
82
Громадяни
Я зливаю кров у відро І втрачаю свідомість Ніж залишаю в землі Це моя нерухомість Хтось бовкнув про вісь Я впав на точку опори З мене стирчить Арматури совість Мені весело Бачу мультики Рухатися не рухаюсь Рухати рух набридло Трава зелена Земля огидна Вимощу посеред янгола Захлинуся росою з квітами Плювати у стелю важко Коли стеля твоя блакитна Хмари пам'ятають усе Захаркають у відповідь Завалися вже небосхил Тягнеш свою мерзенну повість Я тебе не любив А ти мені тягнеш ролі Хто я такий Щоб грати у власній п'єсі А ви хто такі Що рівняєте мене до себе Я Не беру участі Я Ні пропоную, ні стверджую Я Тінню минаю буденність Я Стою осторонь Я к поет — мертвий
0
0
72