Любіть своє життя

Anuta Makarenko

Любіть своє життя, Любіть і не зважайте, Що було, є і що буде... Воно єдине і одне, Воно твоє, твоє і крапка. Я знаю, що не легко жить Де крізь війна, страждання, болі... Але, але ти посміхнись І враз все стане кольоровим І сонце сяє над тобою Прекрасним сяйвом золотим І місяць в небі як ліхтар Вночі між зорями горить. Блакитне небо, лан зелений Струмок десь вдалині дзюрчить... Скоріше, друже, посміхнись Цю радість в серці нам Господь дарує І знов можливо повторюсь Як дивно не звучало Любіть життя, як я люблю І не зважай що там було, і є і буде Я знаю тільки лиш одне Що день - це ще один дарунок Бога.

2018-08-06 15:19:46

Інші категорії

Історичні Подійні Радісні вірші Філософські Вірші в прозі Пейзажні

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Anna Gera

@my_own_story

ExistentZ

@ExistentZ

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

4291

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12957