Любіть своє життя
Anuta Makarenko
Любіть своє життя, Любіть і не зважайте, Що було, є і що буде... Воно єдине і одне, Воно твоє, твоє і крапка. Я знаю, що не легко жить Де крізь війна, страждання, болі... Але, але ти посміхнись І враз все стане кольоровим І сонце сяє над тобою Прекрасним сяйвом золотим І місяць в небі як ліхтар Вночі між зорями горить. Блакитне небо, лан зелений Струмок десь вдалині дзюрчить... Скоріше, друже, посміхнись Цю радість в серці нам Господь дарує І знов можливо повторюсь Як дивно не звучало Любіть життя, як я люблю І не зважай що там було, і є і буде Я знаю тільки лиш одне Що день - це ще один дарунок Бога.
2018-08-06 15:19:46
2
0
Інші категорії
Історичні Вірші в прозі Ода Привітання Любовні Для підлітків
Інші поети
Jimka_05
@Jimka_05
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1822
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168