PRO
Еліна Сірик
@eliksir
Та, чиї очі завжди прикуті до неба
Вірші Всі
Ні, я не плачу
Ні, я не плачу, то серця мого шматок Змінив агрегатний стан, і вийшов назовні, У вигляді сліз опустився до краю щок, І з тріском зірвавшись впав у безодню. Та ні, вам здалося, я зовсім не плачу. І до яких це я тут звертаюся "вас"? Нікого ж нема, лише вінстона пачка, Пропущена через легені за раз. Та ні, я не плачу, весело було сьогодні: Я серед людей, усміхнена, певно, щиро. Та знала ж, що ось-ось залишусь самотня. І правда, ще і серця шматок загубила. До ранку недовго, я чесно не плачу, Тільки сильно жалію про масу речей. Шкода, не кидала монетку на вдачу, Щоб знову побачити сум тих очей. Ах, точно, це ж просто такі забобони, Я ж насправді ніколи не вірила в них. Та все-таки було би дійсно чудово, А якби ритуал цей реально поміг? Сором який, це ж повна дурня - Від само́го початку і до цього вíрша. Не вирвати з серця лише того дня, Він болем у грудях зостався навічно. Вперше за довгий час у мене безсоння, А кожна з думок перетворена у спазм. Щось дуже хороше померло сьогодні, Та повпливати на це не маю я прав. Зранку подумала, що то все наснилось - Знову моя наївність дитяча. Як добре, що день почався із зливи, Ніхто не помітить те, як я плачу.
2
0
57
...
Стих мотор, потім тріснули весла, Я руками плескався як міг. Свято вірив у те, що це плесо, Але тут починався поріг. І спокійно дивилися схили, Могутнії схили Дніпра, Як мене покидають всі сили, Як надія моя догора. Залишилось признати поразку, Течія виграє цей двобій. А я ж так щиро вірив у казку Про добро та про здійснення мрій.
1
0
92
Чомусь
Твій голос кращий за Гранатовий альбом І водноча́с сумніший за пісні Містморна. Думки: "Залиш, то ж було та-а-ак давно!" Але чомусь душа моя із тим не згодна. Чомусь, коли наспівуєш ти щось мені Або ж смієшся з згаданого жарту, Я забуваю всі жахи, що уві сні Знущались наді мною аж до ранку. Чомусь, коли я чула тихий голос твій, У грудях, де розташувалась свіжа рана - Спинялась кров, стихав пекучий біль І квіти проростали з-поміж шрамів. Буває, що тебе побачу у натовпі, Невже потрохи я втрачаю глузд? У місті так багато рис, що схожі на твої, Але ж у ньому так без тебе пусто... березень, 2023 фото моє. Це, перш за все, текст пісні. Через що, при звичайному прочитанні, як вірша, є моменти, що ріжуть слух. Присвячую найкращому.
2
0
39