Блог
Всі
Новини
Не люблю Surgebook.
Він занадто схожий на реальне життя: тут цінується все поверхневе, а глибину ніхто не помічає.
Але не можу не признати, один плюс у цього застосунку є - естетика. Мені подобається зберігати тут свої вірші, думки: усе в одному місці, ще і виглядає гарно.
Це все до того, що я не розраховую знайти поціновувачів моїх рядків, це просто мої публічні нотатки.
3
108
Вірші
Всі
Чому я не птаха?
Чому я не птаха, чому не літаю?
Чому при народженні вибір не мав?
Чимдуж би піднявся у небо безкрає
Та звідти ще швидше додолу би впав.
Важко з думками у тілі людини,
І у неба прошу лиш поради собі:
Воно ж посилає дитя жовтопіре,
Та чи правильно я все зрозумів?
Пробач, що спитав, а тепер і не знаю:
Чи довіритись варто? Я ж не зі зла.
Може, синиця на правду вказала,
А, може, знесилена просто була?
1
0
115
Крила
Я думала, кожен мріє про крила,
А хто має їх, той у небо жада.
Та ти показала, що є і вітрила,
Що вільною також є піна морська.
Шкода́, та не всяка збувається мрія:
Кораблі не завжди вертають назад,
До весни доживає не кожна пташина,
А деяка гине впавши з гнізда.
Рвуться вітрила, ламаються крила -
Бурі та скелі нещадні до всіх.
Та саме страшне, коли гине дитина,
Яку зберегти ти у собі не зміг.
Я тільки хотіла, щоби ти розуміла:
Зламане судно ще можна спасти.
Та коли у тебе відірвані крила,
Ти жалієш про те, як багато не встиг,
Жалієш, що так і не бачив той вирій,
І навряд чи насниться тобі він у снах.
З крилами ра́зом зламались і мрії,
Та найбільше болить,
що я вільним не став.
Присвячую колись найкращій.
1
2
128
Ні, я не плачу
Ні, я не плачу, то серця мого шматок
Змінив агрегатний стан, і вийшов
назовні,
У вигляді сліз опустився до краю щок,
І з тріском зірвавшись впав у
безодню.
Та ні, вам здалося, я зовсім не плачу.
І до яких це я тут звертаюся "вас"?
Нікого ж нема, лише вінстона пачка,
Пропущена через легені за раз.
Та ні, я не плачу, весело було сьогодні:
Я серед людей, усміхнена, певно,
щиро.
Та знала ж, що ось-ось залишусь
самотня.
І правда, ще і серця шматок загубила.
До ранку недовго, я чесно не плачу,
Тільки сильно жалію про масу речей.
Шкода, не кидала монетку на вдачу,
Щоб знову побачити сум тих очей.
Ах, точно, це ж просто такі забобони,
Я ж насправді ніколи не вірила в них.
Та все-таки було би дійсно чудово,
А якби ритуал цей реально поміг?
Сором який, це ж повна дурня -
Від само́го початку і до цього вíрша.
Не вирвати з серця лише того дня,
Він болем у грудях зостався навічно.
Вперше за довгий час у мене
безсоння,
А кожна з думок перетворена у спазм.
Щось дуже хороше померло сьогодні,
Та повпливати на це не маю я прав.
Зранку подумала, що то все
наснилось -
Знову моя наївність дитяча.
Як добре, що день почався із зливи,
Ніхто не помітить те, як я плачу.
Присвячую найкращому.
2
0
116