Еліна Сірик
@eliksir
Та, чиї очі завжди прикуті до неба
Блог Всі
Новини
3
108
Вірші Всі
Чому я не птаха?
Чому я не птаха, чому не літаю? Чому при народженні вибір не мав? Чимдуж би піднявся у небо безкрає Та звідти ще швидше додолу би впав. Важко з думками у тілі людини, І у неба прошу лиш поради собі: Воно ж посилає дитя жовтопіре, Та чи правильно я все зрозумів? Пробач, що спитав, а тепер і не знаю: Чи довіритись варто? Я ж не зі зла. Може, синиця на правду вказала, А, може, знесилена просто була?
1
0
115
Крила
Я думала, кожен мріє про крила, А хто має їх, той у небо жада. Та ти показала, що є і вітрила, Що вільною також є піна морська. Шкода́, та не всяка збувається мрія: Кораблі не завжди вертають назад, До весни доживає не кожна пташина, А деяка гине впавши з гнізда. Рвуться вітрила, ламаються крила - Бурі та скелі нещадні до всіх. Та саме страшне, коли гине дитина, Яку зберегти ти у собі не зміг. Я тільки хотіла, щоби ти розуміла: Зламане судно ще можна спасти. Та коли у тебе відірвані крила, Ти жалієш про те, як багато не встиг, Жалієш, що так і не бачив той вирій, І навряд чи насниться тобі він у снах. З крилами ра́зом зламались і мрії, Та найбільше болить, що я вільним не став. Присвячую колись найкращій.
1
2
128
Ні, я не плачу
Ні, я не плачу, то серця мого шматок Змінив агрегатний стан, і вийшов назовні, У вигляді сліз опустився до краю щок, І з тріском зірвавшись впав у безодню. Та ні, вам здалося, я зовсім не плачу. І до яких це я тут звертаюся "вас"? Нікого ж нема, лише вінстона пачка, Пропущена через легені за раз. Та ні, я не плачу, весело було сьогодні: Я серед людей, усміхнена, певно, щиро. Та знала ж, що ось-ось залишусь самотня. І правда, ще і серця шматок загубила. До ранку недовго, я чесно не плачу, Тільки сильно жалію про масу речей. Шкода, не кидала монетку на вдачу, Щоб знову побачити сум тих очей. Ах, точно, це ж просто такі забобони, Я ж насправді ніколи не вірила в них. Та все-таки було би дійсно чудово, А якби ритуал цей реально поміг? Сором який, це ж повна дурня - Від само́го початку і до цього вíрша. Не вирвати з серця лише того дня, Він болем у грудях зостався навічно. Вперше за довгий час у мене безсоння, А кожна з думок перетворена у спазм. Щось дуже хороше померло сьогодні, Та повпливати на це не маю я прав. Зранку подумала, що то все наснилось - Знову моя наївність дитяча. Як добре, що день почався із зливи, Ніхто не помітить те, як я плачу. Присвячую найкращому.
2
0
116