Стефані відчинила двері,  на порозі сяяла  яскравими вогням нова  голограма,  яка чемно  запрошувала  на щосезонний бал для жителів міста, але при цьому сказавши , що явка обов'язкова.


Дівчина отримала  красиво оформлений конверт з іменним запрошенням на бал. Вона провела долонею по оздобленню, золотій  печатці .  Дивилась  на конверт і їй здавалось, що він випромінює те саме  сяйво, яке було в її очах.


Стефані почувалась  захопленою і трохи наляканою одночасно. Вона вже бачила  цей бал як можливість відшукати  своє місце в цьому світі та відкрити загадку пізнання  і,банально, знайти тут друзів.


" Бал - мрія дитинства і вона здається врешті-решт досяжною" - подумала Стефі, відкриваючи конверт. Подумки намагалась уявити себе на балу - у найкрасивішій сукні, з зібраним волоссям та макіяжем, який підкреслить її природну красу. Вона уявляла , як кружляє в парі з кимось під чудову  музику, бачила  квіти та світло, яке відбивається від кришталевих люстр. Стефані, зловила себе на думці, що  бажає цього балу більше, ніж будь-що на світі.

То що я буду, як  Попелюшка ? Значить , там буде мій  принц! - засміялась голосно дівчина.
- Чим я тобі не принц? - випрямив спину Мартін, зробив реверанс перед дівчиною і збільшився в зрості.


- Ти скоріше хрещена-фея!
- Ну добре, я такий - знову зменшився ,до свого звичайного зросту .

Дівчина обережно поклала конверт на стіл і довго стояла, замислено дивлячись в вікно і наливаючи собі горнятко кави. 


Вона відчувала контрастні  емоції - радість, що її мрія стане реальністю, і тривогу, що може зіпсувати все своїм незграбним поводженням на балу.
Але незважаючи на це, Стефані була впевнена, що вона повинна піти на цей бал. Вона готова зробити все можливе,щоб  насолодитися кожною хвилиною тієї чарівної ночі.
У запрошенні зазначили,  що для жінок дрес-код- вечірня сукня та маска. В мене в гардеробі   такого не має, - сказала дівчина, переглядаючи свій одяг в дзеркалі біля шафи і одягаючи сукні, які там були .
- Не відповідають дрес-коду.
Вона прийняла рішення відвідати   магазини  вечірніх суконь, прикрас та аксесуарів.  Один з таких був за пару кварталів від оселі, на другому поверсі над супермаркетом- про це їй сказав Мартін.

Панда взяв Стефі за руку і провів до виходу. 
-Йди і вибери найкращий образ, ти вже знаєш куди йти, а я залишусь приглядати за малечею. Зазначу, що я професійна нянька.
- Так , мамо, йди , а я послухаю казочку від Мартіна і він мені обіцяв викласти на тарілці портрет  головного  героя фруктами , - позіхаючи сказала Сабрінка.




Не встигла  Стефі пройти пару метрів від дому ,   як її облило з ніг до голови, з калюжі від нічного дощу.  Авто,  яке було винуватцем цієї  неприємності різко дало по гальмам,  припаркувалось обабіч дороги.

Дівчина починала злитись,  бо це означало повернення додому, купання ,прання та очікування повного висихання волосся. 
 - Не йти ж мені  так у люди!- розсерджено розвернулась дівчина в сторону свого будинку .

З автомобіля в її напрямку вийшов високий,  кремезний чорноволосий чоловік, одягнутий у світлі джинси та білу сорочку, чорний піджак.
-Вибачте мене,  пані!  Я не навмисне! Чим я можу бути вам корисним,  аби замолити вину перед вами.
Дівчина зробила різкий рух в його сторону, почувши що причина її злості поруч .
-Нічим! Ви зіпсували мені сукню і настрій!
-Вибачте, ви стоїте практично  гола! - різко відвернувся від Стефані чоловік .
Сукня почала танути на її тілі. Дівчина стояла вже  з голими грудьми і практично нічим  не прикрита до поясу.   Чоловік швидко зняв з себе піджак і простягнув  його  дівчині, навіть не дивлячись на неї.   Стефі  швидко одягнула і,тримаючи груди руками, прикриваючи вже практично голий зад, побігла у свій  двір. 


"Як же ж соромно! А ще це була моя улюблена сукня! "-   думала дівчина , дивлячись у дзеркало на вхідних дверях. 

-О, Стефі! - здивувався швидкій появі дівчини звір .
- А де Сабрінка?
- Вона, заснула, коли я прочитав першу сторінку книги.   А ти, очевидно, сьогодні за сукнею  не підеш ? Що трапилось? - ледь стримував сміх звір.

- Так нікуди не піду , досить! Я  не очікувала такого й ще досі в шоці! Одяг на мені розтанув, після того як один ввічливий  придурок обляпав мене з ніг до голови з калюжі, бо бачте мчиться зі швидкістю світла і нікого не бачить!!!
- Я забув тебе попередити , що дощ який тут йде вночі має "ню-ефект",а тебе як раз обляпали з калюжі, такою "водичкою" .

Стефі прийняла ванну, Мартін забрав шматочок сухого одягу та кинув його в пральну машинку та через годину дістав цілу чисту сукню .
Ще через пів години знову задзвонив дзвінок на дверях -прийшла посилка, розкривши яку Стефі  побачила небесно-блакитну шовкову  сукню та босоніжки до неї,  а на дні коробки мереживна білизна білого кольору .  І лист , на якому було  написано : "Чекатиму вас о 19:00 післязавтра на тому ж місці, де вас зустрів, хочу попросити у вас вибачення і запрошую на вечерю.  Л."




-Як чемно з його сторони!Аж бісить! Можливо він спеціально мене облив з калюжі, знаючи про властивості цієї дощової води?! - злилась вголос дівчина - Сукня така красива , але здається на мене великою, чим він думав надсилаючи мені одяг , не знаючи мій розмір.  Я ж втону  у цій  сукні!!!- сказала Стефі, розмотуючи полотенце в якому ходила весь цей час. 

-А в нашому світі всі сукні та взуття,  білизна  одного ідеального розміру для всіх.  Вона адаптується під форми тіла і підкреслює всі переваги,  приховуючи недоліки, якщо такі є. 

- Звучить цинічно, у світі недоліків!
- Ей, це світ можливостей! Одягни сукню, вона тобі пасуватиме.

Стефані обережно притягнула блискучі шнурки на спині і сукня дивовижним чином стала ідеально підкреслювати вигини  її тіла. Потім вона почала кружляти перед дзеркалом, насолоджуючись моментом. Сукня здавалася їй найкращою, яку вона коли-небудь приміряла. Вона дивилася на себе з усіх кутів, розглядаючи кожну деталь - розкішний виріз, вишукане оздоблення з  квітів  на талії та блакитний колір,що переливався мерехтінням і пасував до її рудого волосся.

Коли Стефані зупинилась перед дзеркалом, її серце билося швидко, бо вона знала, що ця сукня змусить всіх звернути на неї увагу. Вона вирішила піти на зустріч з цим чоловіком у цій сукні, бо вона відчувала себе такою прекрасною та чарівною в ній. Стефі прийняла подарунок і запрошення.
-Мені все ще потрібна сукня на бал.
- То сходи ввечері , красуне, і придбай собі найкращу. Я пригляну за Сабрінкою.

Стефі поклала сукню від незнайомця в шафу та стала збиратись.
Дівчина тепер обходила калюжі десятою дорогою і вдивлялась у небо чи не має там дощових хмар. 
Крокувала по вулиці, дихаючи свіжим повітрям. Вона знала, що вже пізно, але все таки її бажання пройтися було сильнішим за усе. Навколо неї неонові дерева світились різнокольоровим світлом, створюючи незвичайну атмосферу.

Ось на розі вулиць вона побачила знайомий супермаркет. Піднялась сходами на другий поверх . Там її осліпило сяйво вивісок різноманітних магазинчиків . Вона очима відшукала назву "Студія суконь"  і попрямувала туди .



Велика  та світла студія з вітринами, в яких вишукані вечірні сукні зачаровували дівчат. Ще з порогу її,ніби  загіпнотизувала приємна музика, яка  створювала  атмосферу спокою та розкоші.
Дівчину зустрів привітний персонал, який радо погодився  допомогти підібрати ідеальні образи .

На перший погляд, здавалось,  що тут зібрано  всі вечірні сукні з усього світу. Вони сяяли всією  палітрою різноманітних кольорів та відтінків.

- Сукні зроблені з високоякісних матеріалів, а дизайнерські рішення допоможуть вам виділитися  посеред інших красунь та почуватися справжньою королевою балу. Кожна сукня приваблює своєю унікальністю та чудовою фактурою- сказав чоловік-консультант .



- Крім вечірніх суконь, ви також можете знайти чудові аксесуари, такі як прикраси для волосся, сережки, каблучки та сумки, щоб створити повний образ та доповнити ваш вишуканий образ - промовила дівчина-консультант  , вже тримаючи в руках тацю з прикрасами.

Опинившись у раю для дівчат, Стефі не втрималась і у її арсеналі тепер з'явились : золота приталена сукня з вирізом на спині,  чорна та оксамитова   сукня.   У інших магазинах вона придбала : білий спортивний  костюм,  коричневий домашній комбінезон, блакитну спідницю і білу шовкову блузу.  Також придбала собі вишукану, сексуальну і зручну білизну.

"У мене ніколи не було такого досвіду , прийти в дорогий магазин та обирати все що я хочу, а не лише  те що я можу дозволити. Мені подобається! Цей світ, у цьому плані, ідеальний"- крокувала додому та думала дівчина .

У той момент, коли дівчина проходила  повз смужку яскравого блакитного світла, вона помітила  хлопчика.

Хлопчик лагідно подивився на неї та усміхнувся.
-Добрий вечір!  А я вас пам'ятаю! Ми бачили одне одного в реєстратурі.
- Добрий вечір , і я вас пригадую.

Дівчина відчула легкий страх і  захоплення, говорячи з хлопчиком, адже вона ще тоді хотіла його спитати , як він сюди потрапив. 
Він розповів їй про те що має спадкову схильність до онкологічних  хвороб і показав на  свою троянду,  яка простягалась  вздовж його хребта і цвіла в його мозку. Сказав , що вона є його найбільшим дарунком і найбільшим покаранням всього його роду , але  незабаром він має відправитися в реальний світ, де вона назавжди зникне з його  мозку, адже він буде  останній і  покладе край прокляттю свого роду .

Дівчина не знала,  що відповісти, але її серце наповнене незвичайними почуттями сказало :
- Я щиро бажаю тобі досягти своєї цілі.
- Дякую і вам бажаю пізнання.

Вона зрозуміла, що хлопчику періодично  боляче тиснуть гострі шипи  і він не може рухатись, і видно через прозору шкіру, як від стовбура ростуть маленькі суцвіття троянди .
"Метастази" - подумала Стефані.
Вони попрощались. Він залишився  стояти  поруч із тим неоновим деревом, яке світилось вже  рожевим світлом, коли до нього підбігла величезна біла кішка і насварила його за те ,що вийшов самостійно , а не скористався інвалідним візком. 
- Це все сумно, - пошепки сказала собі дівчина, заходячи в свій будинок.
Коли вона  повернулась, Мартін  і Сабріна  стояли біля дзеркала. Звір розчісував дівчинці її руде волоссячко та заплітав косички. Стефі дістала з пакету з покупками два великих бантики і прикрасила ними зачіску дівчинки. 
- Я тепер така ж  красива, як і ти,мамо! - радісно сказала малеча .
- Так , красуні, я відпочину трішки і нагодую вас смачною вечерею . А ти Стефані , давай хвались ,що купила .

Мартін,  вмостивши зад на широкому підвіконні, став витріщатись на нічних світлячків за вікном ,очікуючи домашній показ мод .
- Так-так, матусю покажи ,що ти обрала. Вже не терпится побачити - роздивляючись вміст пакету ,раділа дівчинка .

Стефі приміряла  по черзі обновки  , обережно вдягаючи кожну з них і оцінюючи свій вигляд. 
Ходила, немов на  подіумі, демонструючи свій образ  з різних ракурсів , ніби позувала перед камерами фотографів .

У цей час, публіка - руда панда і маленька донечка, сиділи  на стільцях вздовж "подіуму"  і рукоплескали  Стефі , виражаючи своє захоплення. Донечка сміялась і дивилась закоханими оченятами на свою маму. Руда панда  ніжно усміхався , спостерігаючи за кожним рухом дівчини.

За кілька хвилин дівчина зупинилася і промовила  до своєї публіки.
- Ви готові побачити сукню на бал ?
- Авжеж!
- Так! Так! - в один голос сказали панда і донечка і засміялись.

Стефані підібрала волосся заколками і вийшла з спальні в гостьову , гордо піднявши підборіддя і тримаючи спину максимально рівно .

Публіка радісно кричала "Браво!" на її честь. Дівчина посміхнулася,  зробила реверанс і почала танцювати вальс з уявним партнером .

Сабрінка підбігла до мами і обійняла її .
- Ти красуня !
"Завтра доня відправиться у сектор Купол!-у Стефанії  різко в голові  промайнула думка.
- Мені   стає сумно,  що ми знову розлучимось,тому мені постійно хочеться  тебе зацілувати і обіймати.

-Мамо,  а ти знала,  що я можу повернутись до тебе іншою  не такою,  як зараз .  Можу хлопчиком,  а можу знову дівчинкою- зізналась дівчинка, слухаючи стукіт серця матері .
-Ти головне повертайся до мене чим швидше.  Я чекатиму на тебе.
-А хто буде мій тато? - раптово спитала дівчинка.
-"тато" вже не тато,  але я піду,  мабуть,  у клініку репродуктивного здоров'я і виберу тобі найкращого "Тата", а далі ми і в двох -впораємось .  Ми ж сильні.
-Мамусю,  ми сильні,  але  я ніколи не знала любові обох батьків,  а ще щоб батько нас оберігав повсякчас,  ніби невидимими обіймами.  У чоловіків є така сила - захищати та берегти.  Якщо  буду наступного разу хлопчиком,  то я тебе обов'язково теж буду берегти та захищати.
-Дякую,  дитяточко моє!
-Тільки цього разу, матусю,  якщо болить на 9-му тижні - їдь відразу до лікарні.
-А чому саме на 9-му?
-Цей тиждень критичний для всіх твоїх дітей.  Твоя душа таврована 9-кою, адже це твоє число Цього життя.  Далі ти переродишся і вже не пам'ятатимеш ні одне своє життя ,у перехідний  період,  як у мене зараз, пам'ять про пережиті дні знову повертається.
-А у тебе,  доню зараз,  яке життя по рахунку має бути?
-Третє.
-Тобто ти пам'ятаєш себе у трьох людських долях?
-Так,  перша доля  - я була вчителькою молодших класів і дожила до ста років,  але у мене не було власних дітей.  Друга - я була банкіром .  У мене були густі вуса і бакенбарди,  синочок і жінка-істеричка,  яка убила мене з ревнощів. А в останній долі - я була лікарем і померла від коронавірусу так і не пізнаши сімейного життя.
-А чому я не пом'ятаю свої минулі 8 життів?
-Ти зараз проживаєш 9-ту долю, тому вони поступово зникають з твоєї пам'яті.  Залишаються лише життєві уроки і карма, якщо така є.
-А ти народжуєшся кожен раз від мене?
-Інколи ти мене народжуєш ,  а інколи я народжую тебе.
-Значить ми одне ціле.
-Так.
- Але ж як тоді я живу 9-м життям, а ти 3-м?
-Все просто, умовно ,діти і батьки це два кінці одного життя. Де початок, а де кінець не зрозуміло, процес безперервний.
- А  після 9-го кола, що робиться?
- Ми міняємось місцями. Ти стаєш моїм дитям.
- Як все складно. Оу, тільки зрозуміла, що ти будеш моєю мамою у наступному житті.