Євгенія Стрельченко
@malancka
Думаю поезією, бачу ілюстраціями.
Книги Всі
Вірші Всі
Сьогодні
Сьогодні зранку я молилась Усім існуючим богам , Щоб клята війна зупинилась, Настала карма ворогам. Щоб повернулись тато, мама і обняли своїх дітей. Щоб сяяла небесна мана Серед знесилених людей. Я хочу спокою, я хочу тиші Мирно спати в ліжку, А не в окопі, де гріють миші Замерзлі душі в грязюці і сніжку. А побратими там на полі Не мають більше долі. Навіки спочивають. До рідної землі Притиснувши серця й долоні . Ми пам'ятаємо, ми вас шукаємо. Ми всіх знайдем і відкопаємо. І попрощавшись поховаємо Лиш спогад в серці заховаємо.
0
0
87
Старенькі й смерть
Он видко, за нами волочиться. Роззуйся, ми підемо босими. Нехай дасть сили нам земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто волі просимо, А вона бажає забуття. Ніколи. Тихенько, щоб не почули розмови, Всі тіні, за нашими спинами, Що йдуть за нами годинами. Кажу: Ти вибач, не мали крову. Я так тебе люблю, лебідко. Прости, жили ми дуже бідко. Он видко, волочиться За нами, старезно- сивими. Нехай зігріє нарешті нас земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто ступали між росами Дорогою свого життя. Прийшли. Знайшла.
1
0
258
Наодинці зі своїми
Наодинці зі своїми демонами. Вони кричать вустами тих , Хто латав тобі одвічні рани, А потім знову рвав і питав: "Болить?" Наодинці в натовпі не знайомих. Наодинці посеред своїх. Кружляєш, ще поки свідомий, В буднях осунутих стріх. Зустрів . - Нагодую тебе обіцянками, Пригощу дьогтем і медом. Поділюсь своїми ранками, Вкрию спогадами, мов пледом . -Все ще хочеш кров з молоком? Все ще прагнеш солодкі вуста? А в мені тільки образ ком. (А я ж думала ,що пуста!) Настане звичайний вечір - рахуй до ста. Наодинці дихай з моїми янголами. Вони приходять , коли твоє тіло спить, Латаючи одвічні рани, Шукають, де ще болить . А я без них вмираю, Доки назад чекаю.
0
0
235