Книги
Всі
Вірші
Всі
Наодинці зі своїми
Наодинці зі своїми демонами.
Вони кричать вустами тих ,
Хто латав тобі одвічні рани,
А потім знову рвав і питав: "Болить?"
Наодинці в натовпі не знайомих.
Наодинці посеред своїх.
Кружляєш, ще поки свідомий,
В буднях осунутих стріх.
Зустрів .
- Нагодую тебе обіцянками,
Пригощу дьогтем і медом.
Поділюсь своїми ранками,
Вкрию спогадами, мов пледом .
-Все ще хочеш кров з молоком?
Все ще прагнеш солодкі вуста?
А в мені тільки образ ком.
(А я ж думала ,що пуста!)
Настане звичайний вечір - рахуй до ста.
Наодинці дихай з моїми янголами.
Вони приходять , коли твоє тіло спить,
Латаючи одвічні рани,
Шукають, де ще болить .
А я без них вмираю,
Доки назад чекаю.
0
0
175
Чутки
Розплітаючи золоті коси,
Забуваєш про чорнії грози,
Що гуркочуть над твоєю пустою,
То важкою головою.
Їх відлуння летить між думок,
Й випадає настроєм в осад,
Бо живеш поміж чуток ,
Що жалять, як оси.
Хай говорять, а ти далі йди,
Туди куди вони навіть й не сміли.
І сама сміливість знайди
Зкинути тих, що на плечі вже сіли.
3
1
212
Афіша
Сидиш. Мовчиш.
Біжиш. Кричиш.
Яка там правдонька твоя,
Що носить ще тебе земля?
Ти розкажи, немов уперше,
Яка була та справжня ціль,
Що припікала гострим перцем,
Пронизувала наскрізь й звідусіль
Ти чула "дура хвора ".
Бачиш зазеркальний спокій.
Чуєш внутрішню тишу.
Усі ,колись жорстокі,
Дивляться на твою афішу.
1
0
222
