Фракція 1: Прикро дивитись як вмирають люди. Але я нічим не можу допомогти.
Фракція 2: Я буду приховувати цей біль під маскою байдужості, під маскою радості. Я буду жити, але без тебе, як і ти без мене.
Фракція 3: У житті ми не стільки долаємо труднощі, скільки переживаємо їх... А я їх навіть пережити не здатен
Фракція 4: У моменти гострих нападів самокритики я собі кажу: - Ти подивися на себе! Невже щось краще могло з тебе виродитись? Скажи спасибі, що взагалі на цьому світі живеш... І якось погідно так стає. Ніби й не тупий ти зовсім. А просто дурень.
Фракція 5: Коли я звільняюся від того, хто я є, я стаю тим, ким я можу бути.
Фракція 4: У моменти гострих нападів самокритики я собі кажу: - Ти подивися на себе! Невже щось краще могло з тебе виродитись? Скажи спасибі, що взагалі на цьому світі живеш... І якось погідно так стає. Ніби й не тупий ти зовсім. А просто дурень.
ДІНЬ-ДОН,
На сцену вибіг Кінг-Конг,
Ударив кулаком у бонг
Пузатий і дволикий Бог,
Всі мавпенята подивились вгору,
Узявши гордо в руки горе і сховавши нагорі в гіллі все те, що так горить.
А тато-мавпа на спині у сина розвернув велику мапу, став вивчати тіло, сильно взявшись за холодну шию, щільно охопивши пальцями маленьке горло. Їм треба помолитись знову, це є ліками від сходу сонця, сховом від дурного слова. Будуть прощені гріхи, нарощені нові проблеми, злети вниз чолом додолу. Звірі волохаті, вже такі розумні і пихаті. Зубожіють взимку у пітьмі на висоті в дірявій хаті. Так прекрасно вчасно споглядати красоту подібних до творця мерців, які, звалившись, щоби відпочити в зливу, тліють як вугілля на закривавленій землі. Уві сні живеться краще, безупинно хочеться там залишатись вічно, свічку поставити за всіх, хто так і не вернувся. Шлях шляхетний подолать би... відправитись в Голгофу, додавши трішки ходу, місце у раю зайняти зроду наперед, поперед батька в пекло. В терни, стерті в звуках терцій, в круговерті смерті.
Подолать би спрагу, випивши вино, що вилилось у воду, в божественну метаморфозу. Пекла не вистачатиме на всіх, тож ставайте чи пташками, чи то своїх втрачайте вже. Коко́ най гляне в небо з півдня, с заходу на схід і розкаже про життя щасливих літ і про політ від бід подалі прокричить:

НАЩО ЖИТИ В СВІТІ КАЗУАЛЬНИХ ФОРМ?
ЗАВШЕ НИЩИТИ СЕБЕ І ПРОСИНАТИСЬ?
КРАЩЕ ВЖЕ ЗАКРИТИ ОЧІ І УПАСТИ В СОН,
НАЙ ВАМ ВСІМ ПРИСНЯТЬСЯ "БАСАРАБИ".
РІДНІ ДНІ, ЯКИХ НІДЕ НЕ ІСНУВАЛО БІЛЬШЕ,
В ГОЛОВІ Я ВІДЧУВАЮ СЕБЕ НАЧЕ ВДОМА,
У МЕНІ ПАЛАЄ ІЛЮЗОРНА, ЩИРА ВІЧНІСТЬ,
І ВОГНІ ВНОЧІ ПЕСТЛИВО ОБІЙМАЮТЬ ВТОМУ.
Я Б ВІДДАВ УСЕ, ЩОБ ОГОРНУТИ ПТАШКУ,
МІЙ ПЛАЦДАРМ — ЕМОЦІЯ ПАЛКОГО СЛОВА,
ОБЕРНУТИСЯ НАЗАД ДЛЯ МЕНЕ БУДЕ ВАЖКО,
А СМАРАГД — СЕ ЗАПАХ ВІД ЇЇ ВОЛОССЯ.
ТІЛЬКИ ПОДИВІТЬСЯ: РОЗСМІШИЛИ МІНУЕТИ,
СКІЛЬКИ Б ШМА́ТТЯ ЧОРНОГО НЕ БУ́ЛО Б.
ВІЛЬНА У́СМІШКА МОЯ УМІЄ РІЗАТЬ ВЕНИ,
З НЕЮ В ХМАРАХ ЖИТИ СПРАВДІ ДУРНО.
СКОРО МІЙ ФІНАЛ, ФЕЄРІЇ ПРИЙШЛО ФІАСКО,
ЗНОВУ УВІ СНІ ПОБАЧИВ ІНОПЛАНЕТЯНИНА.
ХОБОТ І ЗЕЛЕНІ КЛЕШНІ — ГУМАНОЇДНА ВІДРАЗА,
СТРОГО ВІН СКАЗАВ НА МЕНЕ "КАЇН"
"КАЇНЕ, ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЩО ОБРАНИЙ ДЛЯ ЛЮДСТВА,
ЗНАТИ ЇМ ПОТРІБНО, ЯК УБЕРЕГТИСЯ.
СТАНЕ ВАМ У ВСЕСВІТІ ЩЕ СТРАШНО Й СУМНО,
ТИ ПОСЛАННЯ ВИСЛУХАЙ МОЄ І ЗАПИШИ ЦЕ."
ГУЧНО Я ПРОКИНУВСЯ ВІД ЖА́ХУ,
СУХО В РОТІ, МОКРО НА ОЧАХ,
РУЧКУ Я ЗАБУВ В РЕАЛЬНОСТІ У ШАФІ,
ЗРУЧНО БУ́ЛО БИ МЕНІ БЕЗ НЕЇ СПАТИ.
РУЧКУ Я ЗАБУВ.
ЧОРТ ІЗ ВАМИ!
ОБРАНИМ ОБРАЛИ ІДІОТА.
РУЧКУ, ЧОРТОВУ, РУЧКУ Я ЗАБУВ
І ЧИСТИЙ ЛИСТ
ЧОРТ ІЗ НИМ... ГАНЬБА...
НЕМИНУЄМА БІДА.
ЗДОХНЕМО УСІ.
ВСЕ ЦЕ ЧЕРЕЗ МЕНЕ.
ЧИСТИЙ ЛИСТ,
ЧОРТ ІЗ НИМ, ПРОСТІТЬ...







© baofæn ,
книга «Яскраві фантазії про існування смерті (збірка віршів)».
Фракція 5: Коли я звільняюся від того, хто я є, я стаю тим, ким я можу бути.
Коментарі