Лист у дитинство

Марічка Корень

Я босоніжки вийду на поріг, Де серед саду яблуні крислаті. І вмить згадаю,той чарівний світ,який так вабив,додавав наснаги. Я пригадаю, ті щасливі дні,де не було турботи і печалі. Дитинство,повернись,- прошу,не йди,бо так я хочу у обійми мами. Не зрадь,дитинство! Мрії всі здійсни,верни усмішку: ту дитячу щиру.Хай,навіть,у зимові холоди всі будуть поруч радісні й щасливі. Я знаю, що не можна так,що час назад ніколи не вернути. Але прошу одне: хоча б на мить,дозволь у мріях радість ту відчути. Але ти знаєш... Дякую тобі! За ті хвилини,що змогла прожити. За тих людей,що є в моїм житті,які уміють просто так любити. Бо більш за все,я хочу теплоти,хай навіть не загоїти ті рани. Я вже доросла,але ти не йди,залишся фотографією в рамі. Залишся спогадом,тим справжнім і ясним. Прийди у казці,що читали наніч. Або в віконце сонечком світи,веселкою засяй над небокраєм. ***

2020-05-13 18:24:51

5

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2453

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1504