Лист у дитинство
Я босоніжки вийду на поріг,
Де серед саду яблуні крислаті. І вмить згадаю,той чарівний світ,який так вабив,додавав наснаги. Я пригадаю, ті щасливі дні,де не було турботи і печалі. Дитинство,повернись,- прошу,не йди,бо так я хочу у обійми мами. Не зрадь,дитинство! Мрії всі здійсни,верни усмішку: ту дитячу щиру.Хай,навіть,у зимові холоди всі будуть поруч радісні й щасливі. Я знаю, що не можна так,що час назад ніколи не вернути. Але прошу одне: хоча б на мить,дозволь у мріях радість ту відчути. Але ти знаєш... Дякую тобі! За ті хвилини,що змогла прожити. За тих людей,що є в моїм житті,які уміють просто так любити. Бо більш за все,я хочу теплоти,хай навіть не загоїти ті рани. Я вже доросла,але ти не йди,залишся фотографією в рамі. Залишся спогадом,тим справжнім і ясним. Прийди у казці,що читали наніч. Або в віконце сонечком світи,веселкою засяй над небокраєм.
***
2020-05-13 18:24:51
5
0