Лист у дитинство

Марічка Корень

Я босоніжки вийду на поріг, Де серед саду яблуні крислаті. І вмить згадаю,той чарівний світ,який так вабив,додавав наснаги. Я пригадаю, ті щасливі дні,де не було турботи і печалі. Дитинство,повернись,- прошу,не йди,бо так я хочу у обійми мами. Не зрадь,дитинство! Мрії всі здійсни,верни усмішку: ту дитячу щиру.Хай,навіть,у зимові холоди всі будуть поруч радісні й щасливі. Я знаю, що не можна так,що час назад ніколи не вернути. Але прошу одне: хоча б на мить,дозволь у мріях радість ту відчути. Але ти знаєш... Дякую тобі! За ті хвилини,що змогла прожити. За тих людей,що є в моїм житті,які уміють просто так любити. Бо більш за все,я хочу теплоти,хай навіть не загоїти ті рани. Я вже доросла,але ти не йди,залишся фотографією в рамі. Залишся спогадом,тим справжнім і ясним. Прийди у казці,що читали наніч. Або в віконце сонечком світи,веселкою засяй над небокраєм. ***

2020-05-13 18:24:51

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12141

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2170