Кабан був гладким, опецькуватим. Великий дикий кабан, який умів шукати гриби і жолуді, й на них він від'ївся.
Але кабану дуже не подобалося, коли хтось називав його жирною свинею. Хоча він нею фактично й був, але таке звертання ображало його власну гідність. Тоді кабан звернувся до правління лісу із вимогою заборонити називати його жирною свинею. Правління не захотіло сваритись із поважним мешканцем і ухвалило рішення називати кабана не інакше ніж якісно відгодованим свином. На цьому й порішили, і кабан задоволений побіг у своїх свинських справах.
Аж якось почула про відгодованого свина маленька дівчинка, що збирала ягоди на узліссі. Дівчинка була хоча й маленька, але кмітлива. Тому вона розповіла про почуте дідусеві. Як же дід зрадів! Наточив великого ножа і пішов ставити в лісі капкани та пастки мостити. А за тиждень усе село гуляло на святі і їло холодець та запечену кабанячу ногу. Отже, жирною свинею бути інколи безпечніше!