Одного разу в зайця стався напад альтруїзму, і вирішив він роздати лісовим звірам надлишки капусти. Про що й повідомив сороку, а та вже рознесла новину лісом.
Першим прийшов ведмідь. Походив навколо капусти, поклацав язиком. Каже зайцеві: "Оце би хто мені її до барлогу приніс, то я б забрав тоді. А так — іще й на собі її перти. Не візьму".
Наступним був вовк. "Хех, — каже, — от якби капуста твоя м'ясом пахла, можна було б поласувати".
Лисиця — та взагалі й казати нічого не стала. Подумала: "А давай, зайче, краще я тобою поласую", — і стриб на зайця! Заєць ледве встиг у нору вскочити.
"Ні, так справа не піде", — подумав він і повіз капусту на базар. Що продав вигідно, залишки вже й так роздав, але все одно при виграші залишився. А лісові мешканці капусти так і не отримали. Бо коли щось задарма дістається, то його ніхто не цінує.