майбутній моїй долі
я буду для тебе пристанню. ти будь впевненим, я буду сильною. знаю, складно, між куль триматись міцно, але ти знай, я тут завжди прийму тебе таким яким ти там вдруге народився: з твоїми тривожними снами, з руками, що тремтять, я їх приставлю до серця свого, відчуваєш? воно завжди з тобою думками. я буду дивитися в твої сильні очі, дозволиш? я бачу в них стільки боротьби, а давай поговоримо про наші ночі, які будемо проводити в горах, на весні? давай мріяти про тепле море: ми разом, я посміхаюсь, а ти млієш від моєї посмішки, тобі вона так подобається, ти бачиш мою безтурботність, і пригадуєш, за що ти боровся. твої обійми такі сильні, я в них втопаю, можна залишуся тут назавжди? я так сумувала... ти так пахнеш, давай так зостанемось ще трохи, а далі..? а потім на кухні, давай щось приготуємо смачненьке? ти дивишся мені в очі, і знаєш, що це практично нереально, тому що я буду ходити між ніжками та крутити попкою, немов коргі, заважаючи займатися процесом. так. нехай буде так? я завжди буду сильною, а з тобою такою маленькою, та ніжною.
2023-01-12 21:47:13
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2134
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2630