رسالة ١٠٧

Mennah Mostafa

أتسائل متى ستتساقط الغيوم وتنتهى المشاعر حتى نصبح فارغين جدار الروح تشقق حتى أصبح للغيوم مكان بداخلنا وجدار العقل يصرخ مُثْقِلًا بكلماته الداخلية التي تجعل منه جحيم خاص به هو فقط هل مشاعرنا تحدد من نحن أم هي فقط وسيلة للتعبير عن ما بداخلنا هل نحن اقوي من مشاعرنا أم هي أقوي مما نكون ؟

2020-11-08 21:27:47

Інші вірші поета

رسالة ١٠٦ الرسالة الأخيرة أنت الحياة لماذا

Інші поети

Вер Веріґо

@ververigo

Momen ali

@momen_ali

John Sarah

@Watiri

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2755

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

5193