رسالة  ١٠٧
أتسائل متى ستتساقط الغيوم وتنتهى المشاعر حتى نصبح فارغين جدار الروح تشقق حتى أصبح للغيوم مكان بداخلنا وجدار العقل يصرخ مُثْقِلًا بكلماته الداخلية التي تجعل منه جحيم خاص به هو فقط هل مشاعرنا تحدد من نحن أم هي فقط وسيلة للتعبير عن ما بداخلنا هل نحن اقوي من مشاعرنا أم هي أقوي مما نكون ؟
2020-11-08 21:27:47
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2768