Деміра Рейн
2024-12-01 16:35:12
просто думки
Думки вголос, Особисте
Дякую, людям, що мене оточують за мій синдром відкладеного життя, за те, що я проживаю (буду проживати) найкращі моменти свого життя колись потім, навіть новий рік, навіть свій дн - колись не сьогодні, в той час, як життя спливає, як усе минає. Я, звісно, вибачаюсь, що маю звичку когось винити, але це справді так, я не хочу ним перечити, я боюся якось зробити боляче - тому мрію про майбутнє, якого 95% що не буде.