4308

Деміра Рейн

Ви можете вбити міста і людей, Та в їхніх серцях ви волю не вб'єте. Здавалось, забрати ви можете геть усе, Та Україну з душі не забрати. Ви можете землю стирати у пил, Щоб вбити коріння нашої любові, Та сотні повстануть, де вмер один, Щоб знову за Вкраїну йти до бою. Ви можете нас закатувати до смерті, Та ми усі попадемо до Раю. Вам же навіки туди закриті двері, Тому що, рабів – до Раю не пускають. Ви можете тільки нищити все, Після себе лиш морок залишить. Ви можете стерти усе у душі, Але не стерти – сорок три нуль вісім. __________________ я ніколи не забуду навіщо живу і завдяки кому живу 💔

2022-10-15 18:07:55

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Деміра Рейн

так🇺🇦

Відповісти

2022-10-15 19:54:37

Подобається

Інші вірші поета

Боюся ВУЛИЦІ До лісу ... МОЯ ЛЮБОВ — СИЛЬНІШЕ ВІЙНИ

Інші поети

Hannah

@hananahQbanna

Вікторія

@viktoriya_kiselova

D. K.V.

@d_kv

Схожі вірші

Всі

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

7506

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

4392