نَحنُ ١
ماريَام '
•نحن نحِن وثمة اعتراف صغيرٌ بين الضمة والسكون. •إننا قُلنا أنينٌ، ويزالُ طريقُ الوصولِ بعيداً هل من ضامدٍ للجروحِ يا تُرىٰ؟ ♪ كنا دائماً أشرار في روايتِهم ، ماذا أن رويناها نحن من جهتنا ،هل سنكون أبطالِها؟ •من هم الأشرار ومن هم ألابطال ، ما هي حقيقتهم متى ستُرى؟
2020-07-25 16:10:42
25
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Vee
أعتقد بأن هذه هي اعجوبة هذا العالم تداخل القصص وتغير الأدوار، تكون بطلاً في قصه ثم تستلم دور الشرير في قصه اخرى، المنقذ تارةً، والصديق في اخرى، امتلاكك للعديد من الأدوار في هذا المسرح هو مايجعل الحياه عجيبه حقًا كونك الشخصيه الرئيسيه في قصتك والشخصيه الثانويه في قصة شخص اخر امر غريب وعجيب في الوقت ذاته، ان يظهرك احدهم كشخص مستبد شرير في قصته، بينما يظهرك آخر كشخص منافق متصنع في خاصته، في حين انك الشخص الطيب والعطوف في قصه لأشخاص آخرين، وفي بعض القصص انت فقط ذلك الشخص الغريب الذي يتصفح هاتفه في احد الاماكن العامه، اذًا هل من المنطقيه تتأزم من لعبك دور الشرير في قصة اشخاص آخرين بينما انت البطل في خاصتك؟
Відповісти
2020-12-10 18:54:11
1
ماريَام '
@Vee أنتِ كاتبة لطيفة وجميلة♥️♥️♥️
Відповісти
2020-12-10 22:07:05
Подобається
Vee
اوووه شكراً عزيزتي 💛 انتِ هي الكاتبه اللطيفه والساحره هنا 💫
Відповісти
2020-12-10 22:48:38
Подобається
Інші вірші поета
رصَـاصة تَحمُل سِـنـدريلَـا أنـتِ
Інші поети
Vvasabi Sova
@vvasabi_sova
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2543
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1923