А що ти називаєш "щастям"?
Veronа
А що ти називаєш “щастям“? Наскільки важко дати відповідь? Для мене - кружка зеленого чаю й хороша, правдива з книги розповідь. Що значить “щастя“? Як багато в цьому сенсу? Я йду по парку а в руках кульки, за руку тримає коханий, а в нього в руках кекси. Що таке “щастя“? І як його розуміти? Матуся готує з посмішкою, а поруч здорові діти. “Щастя“ воно яке? Чи має якесь визначення? “Щастя“ - воно безмежне, якщо воно з щирого зичення. Щасливі люди бувають? Які вони на вигляд? Щасливі про все забувають, щасливі ніколи не скиглять. А ти “щаслива“ ось зараз? Ти впевнена безперечно? А я не щаслива, звісно, бо що таке ваше “щастя“? Про мене це слово недоречне. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:33:28
2
0
Інші вірші поета
Занадто дорослий Вже не маленька, та в дитинстві досі Думки Кімната
Інші поети
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4912
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12516