Вірші
Грішники
Ми грішники і немає для нас виправдань.
Калічимо чиїсь серця, вбиваємо здоровий глузд.
Не будемо ставити один одному очевидних питань.
Мій екстаз - твоя забавка, ти мій особистий плут.
Ми до ранку забудемо хто ми й для чого живемо.
Душимо сумління в жадібних руках.
Я твоя насолода. Давай всі дахи зірвемо.
Грішимо, вкотре вже на слизьких стежках.
Нудить вже від цієї брудної приторності.
Я сама собі стала чужою.
Тут пусто, нічого нема, крім дешевої пристрасті.
Ще недавно я хворіла ним, а сьогодні грішу з тобою.
Ніжність стала тепер покаранням.
Чутливість моєю зброєю.
Ми займаємось не коханням,
Ми прихильність всіх темних сил завойовуємо.
(Збірка "Ночі")
1
0
413
Несказані слова
Смішна, років через 5 різниця буде непомітна,
А поки що ти зовсім ще дитина.
Наївне, миле, позитивне створіння,
Мій світ для тебе надто сірий.
Ти любиш короткі шортики, яскравий одяг, що облягає,
Ти любиш пускати літачки і голосно сміятись, спокусливо волосся розпускаєш.
Ти надто гаряча для мене і надто щаслива зі своєю свободою.
Ти варта яскравих стосунків, і пристрасних пожеж і поряд з тобою я відчуваю себе нудною істотою.
А я вже перегорів й наврядчи зумію ще раз.
Ти варта любові без меж, жовтогарячий її окрас.
Варта уваги й турботи, як маленьке дитя.
Незвичайна, цікава, неймовірна і скільки ж в тобі життя.
Я краще мовчатиму, тобі вже не потрібні всі мої слова.
Ні, я б закохався, правда. Але моя душа ще не зажила.
Занадто ризиковано прикладати до рани гаряче.
Сподіваюсь за ці несказані слова пробачиш.
Таку як ти я, мабуть, більше не зустріну, а тебе вже втратив без повернення
Ти будь щаслива, знаю будеш, а в моїй душі знову затемнення.
(Збірка "Ночі")
0
0
551
Заплутано
Залиш мені поцілунок на згадку, більше нічого не треба.
Заплутано нами ж, не знаю що гірше з тобою чи без тебе.
Не ти дарував мені квіти, не ти був мені другом.
Заплутано, навіть не розберу - зараз світла чи темна смуга.
Кохання не мною придумано і не мною мрії збуваються.
Заплутано, то приходять кораблі долі чи відправляються?
(Збірка "Ночі")
6
0
612
Пробач..
Пробач що не вдалося розбудити кохання в тобі.
Може зайняте кимось, скоріш за все чимось.
Не старатимусь бути другом тобі.
Ми окремо від один одного кохати навчимось.
Юна і смішна і хочу неможливого.
Серйозний як ніхто і вічно зайнятий.
От тільки я вічно чекати не зможу, хоч ти вже доторкнувся до серця вразливого.
Ти цінувати відмовився, але зумів мене звабити.
Як холодно ти прощався, як сумно, що ти байдужий.
Нічого не кажи, ти не вмієш брехати.
І я вже після тебе не хочу ніяких стосунків чи дружби.
Порину у себе, творитиму, несвідомо змушу себе чекати.
Мабуть я не вмію прощатись з минулим, чомусь воно повертається.
Рано чи пізно, зараз чи потім, на яву чи примарно.
То який же урок я не засвоїла, чому всі ці люди в моєму житті з'являються?
Але того що було вже не буде, жалюгідна підробка почуттів та емоцій і зовсім незграбно.
То може не варто? Може взяти і кинути всіх у прірву де лише спогади.
Хай лише пам'ять їх годує і не дає зникати безмовно.
Й тебе, мій хороший, безжалісно кину туди.
Та задум лише в моїй голові і все це страшенно умовно.
Я хочу самотності, хочу залишити все й відчути свободу нарешті,
Я боюсь закохатися вкотре і що знову піде шкереберть
Розберіть усі спогади і почуття, залиште у спокої, забирайте без решти.
Мені лише прошу залишити гордість і честь.
(Збірка "Ночі")
2
0
380
Як добре, що ти не читаєш віршів
Дай напитись тобою і щоб до оскоми
Дай відчути тебе, як сукню шовкову
Не пускай мене, а цілуй аж до стоми,
Хай хоч летітиме обертом все навколо.
Викради серце, як професійний злочинець.
Намалюй крила, як вже крилатий художник.
Розбий, як тонесеньке скельце, усі мої стіни.
Й тоді коли впаду безсила, хай зчезне мій страх, як і біль вже зник.
Я вірю і змушена сподіватися вкотре, як добре, що ти не читаєш віршів.
Сказав би дитина і нічого не знаю.
Сміявся б мабуть, або ж все зрозумів
Занадто все швидко, я мабуть вже марю.
Я піду, вже назовсім залишу у спокої твій дорослий й чужий мені світ.
Останні дні я бачу твою посмішку, востаннє обійму.
Не для мене ти, обіцяй не з'являтись у снах і думках моїх.
Чому закохалась саме в тебе я, чому?
(Збірка "Ночі")
5
0
359
Занадто дорослий
Жалюгідною здаюсь собі, наївною дитиною.
Він занадто дорослий, задоволення в нього відрізняється.
Я малюю собі полуничне майбутнє, як ковтає мій запах із слиною,
А він тимчасово, поки я в полі зору зі мною грається.
Несерйозно, а я не можу вимагати більшого.
Занадто дорослий, щоб грати в ігри довго.
Я поринаю ненавмисно з головою, і плачу від висновку поспішного
Занадто серйозно для мого дитячого норову, занадто строго.
(Збірка "Ночі")
4
0
315
Не про тебе
Пробач, я не засну без думки про нього
Не про тебе, не можу, не вмію керувати почуттями
Я не знала як буде до того
Виправдовуюсь, даремно віриш, до біса, хотіла приховати все досить логічними листами.
Страшно залишитись ні з чим.
Вкотре повторюю одні і ті самі помилки
Але я ризикну, і ти вже не зарадиш нічим.
Легковажна, віддам усе, лише б знову відчути той подих дотиків.
Чекати ненавиджу, але я вкотре очікую.
Я псих і сама собі вбивця й садист.
Пробач, але і за солодкий обман цей дякую,..
Я зараз як без парашуту божевільний парашутист.
Але хай геть затерта фраза
Надія помирає останньою,
Сподіваюсь наївна, що буде не так, як і того разу
Знов недолюбов, псевдопочуття, і смішною здаюся собі і кохати нездатною.
Страх безмежний, тільки я завжди хоробра
Ти пробач, але у нас з тобою щастя не буде.
Надто вірна собі і з душею своєю занадто добра.
Чхати мені на те як це зі сторони виглядає і що скажуть люди.
(Збірка "Ночі")
3
0
335
З димом
Дим повільно заповнює кімнату, мої легені і нам вже мариться.
Плечі голі, гаряче повітря і ще трохи п'янкого задоволення.
Вкотре я ним, а він мною бавиться.
А наші душі не докричаться до нас занепокоєні.
Я не кохаю, і він геть наврядчи, тоді для чого це все?
Граємо в щасливих людей, але не являємось ними.
Хто припинить цей самонищівний процес?
Вже завтра зникнуть псевдопочуття, розвіяться з димом.
Повірити в цю дурницю ще раз вже не вистачить сили
Не шкодую, але зрозуміла, що не хочу причини вертатись створювати.
Ми не ми, ми вже все упустили.
Ти читай ці рядки і кидай погану звичку усе повторювати.
(Збірка "Ночі")
1
0
507
Якби ж я знала, що коється в моїй голові..
Якби ж я знала, що коється в моїй голові.
Чого я хочу від себе і від інших.
Я не закохана і річ не в тім,
Що стерво, і підводжу усіх близьких.
Я, мабуть, лише хочу відчувати власну значимість.
Не хочу бути на побіччі, а по центру,
Свого життя, своїх емоцій щирість
Я варта й чесності з собою, а не лепту.
Це правда, а як іншим пояснити..
Я ж не стараюсь місце біля сонця добиватись.
Лише окраїну, де можна дивитись на небо і зірки,
І хтось ще поруч щоб можна було посміятись.
Дитячі бажання, але для мене це так важливо.
Я потребую уваги до мене як до особистості.
І хоч з потребами так як й в погоді мінливо,
І хоч у цьому ніколи не буде безкорисності,
Ми діємо кожен по своїй можливості.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
441
Одна з половиною вічності
Не сумнівайся, я таки розлюблю тебе, через одну з половиною вічності.
Більше не танутиму при дотику, не посміхатимусь при зустрічі.
Будь переконаний - я не хотітиму тебе вічно, хіба що трішки більше.
Одна з половиною вічності - мабуть, цього таки достатньо щоби потонути, розлюбивши.
Я припиню кохати, прохолону до тебе, залишусь байдужа назавжди.
Я піднімузь із колін, залишу у спокої душу, не буду більше пошепки, як завжди.
Ми будемо далекі і чужі, ми перестанемо разом сміятись,
Не буде більше “нас“, кожен знайде свій шлях як до небес здійнятись.
Та нам ще одну з половиною вічності залишається,
Давай кохати сильно, справжньо, і найдовше, бо все на цьому світі припиняється.
Одна з половиною вічності - термін мого кохання, 83..
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
563
Ти не бачив мене з середини...
Ти не бачив мене зсередини,
Тож не намагайся бачити мене повністю.
Перше враження зазвичай неправильне,
Тому якщо тобі важко, не шукай усіх відповідей.
Немає у відношеннях золотої середини.
Не можливо підвести рахунки з совістю.
А закоханість, зазвичай, явище безпривідне.
Якщо слабкий - не шукай слушний момент, день.
Я знаю і ти колись зрозумієш - ти спроможний,
А на що саме, прийде час - збагнеш..
Хоча, такі як ти зазвичай падають відразу,
Так і не дотямивши куди летів.
А жаль, мабуть, що слову “зрада“ ти тотожний,
І як би не було, ти можеш стати справжнім все ж.
Ти любиш робити боляче, практично на рівні екстазу,
Ти, мабуть, єдиний хто цього так хотів.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
440
Давай нап'ємось
Давай нап‘ємось, давай перестанемо свідомо мислити,
Сміятимемось без причини, кидатимемо вульгарні фрази.
Давай нап‘ємось, вип‘ємо увесь вміст пляшок.
А на додачу доп‘ємо душі один одного.
Сп‘яніємо, від солодких ароматів, забудемо про честь і гідність.
Давай нап‘ємось і полетимо, разом, як колись хотіли.
Більше не хочу ні про що задумуватись, не хочу мріяти про щасливе майбутнє.
Давай нап‘ємося і відчуємо незабутнє.
Давай нап‘ємось, підемо в світ неясностей і насолод, залишимо формальності на потім.
Нап‘ємось, і відмахнемось від правил і норм, хай кричать усі інші, безнадійно.
Давай відкинемо всі сумніви, всі комплекси, і п‘яні голови зануримо в екстаз назовсім.
Давай нап‘ємося і лише п‘янкі екстракти до нашої забави задіймо.
(Збірка "Перші сторінки юності")
4
0
400
Спогади
Сумую за тим, чого вже давно нема, і що наврядчи буде.
Сумую за ним, хоча сенсу нема, він знайшов своє призвання у зраді.
Ненавмисно так, віддавала себе не тому.
Не хотіла нещастя, а зневагу сприймала за втому.
Знаєш, я б навіть чекала, шалено, до згору, до зкону.
Я б низько за тебе упала, якби ж тільки не даремно.
Якби після мук безкінечних, тривог моїх, шансів чисельних,
Нарешті ти став би моїм, свідомо, закохано, певно.
Якби тільки знав, як кохаю, незміряти найточнішими приладами,
Якби тільки ти так любив, як може любити лише персонаж із книги.
Якби та якби, ми стаємо безтямними привидами.
Я хочу не жити, якщо твоє серце із криги.
Сумую за тим, що не буде, хай хтось відволікатиме від роздумів,
Я ніби в полоні минулого, так хочеться все те забути.
Сумую, я все ще сумую, вбиваюсь за тим що минуло.
Я топлюся в тобі, як ні в кому ніколи не тонула.
(Збірка "Перші сторінки юності")
3
0
434
Йому 16
Який чудовий вік, розквітла юність, і хочеться летіти до небес,
Не поспішай, і насолоджуйся моментом, щоби відчути кожне відчуття.
Щоб не впустити жодну мить прекрасну, щоби побачити ту крапельку чудес.
У молодості не гірчить життя, кожну закоханість сприймаєш як глибокі почуття.
Малюй собі щасливу долю, враховуй помилки батьків,
Не витрачайся на пусті розмови, живи життя, а не існуй.
Не намагайся повторяти дурість, не заробляй глибоких шрамів від років.
Не смій зневажити себе і силою душі, і невгамовністю керуй.
Дозволь собі бути щасливим, і бути вартим справжнього кохання,
Роби щасливими для тебе цінних, або хоч викличи усмішку на її обличчі.
Малюй, будуй життя, хай будеш ти найщасливішим в світі.
Кохай, коханим буть, створюй бажання.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
370
Вже не маленька, та в дитинстві досі
Вже не маленька, так важко входити в доросле життя, не хочеться далеко відходити від стандартів.
Сміюсь, коли варто було б покінчити з життям, вдаю сильну, коли можна було б зірватися з обриву.
Ще зовсім юна, а така побита досвідом, і з острахом поглядую в майбутнє.
Я не дурна, але і мудрою таку не назвеш, лише розгублені очі і щось всередині незабутнє.
Я роблю ставки на щось дуже крихке, чому не втриматись і півгодини,
Закоханість - це найболючіше, і таке ламке, коли весь світ вартує одної людини.
Ну що ж, дорослою мене не назвеш, дитячі мрії - солодка вата і щоб любили.
Така щаслива від з тобою долі хвилини, така нещасна від без тебе одної днини.
Маленька ще для тих складних серйозних відносин, але не для страждань і болі,
І вже достатньо доросла для складної долі, вже не маленька, та в дитинстві досі...
(Збірка "Перші сторінки юності")
3
0
404
Все минуло
Дивно, я вже не палаю почуттями як було декілька місяців назад,
І вже можу стриматись, щоб не озиратись, почувши твій голос.
Дивно, я вже не плачу ночами, не побиваюсь через тебе так.
Цікаво, але я не бажаю більше відчувати твій дотик.
Ти не потрібен мені як повітря, як вода, навіть як їжа не потрібен,
Ти більше не володар мого життя, ти більше не господар моїх почуттів.
Минулось, мій настрій не залежний від твого відношення, а колись ти відверто мене потріпав.
Було боляче, але,знаєш, я вже зовсім інша відтіль.
Так, я отримала цінний досвід, хоч і вчилася на помилках.
Не страшно, я навчилася бути дорослою, хоч і шрами тепер на руках.
Вже однаково поруч ти чи далеко, не чекаю кожної миті зустрічі,
Вже давно минув той гарячий пал, не вдавай що тебе не стосується.
Почала помічати недоліки, розумію наскільки ти не вартий мене,
Вже пройшла та хвороба ідеалізування, що була у моїй несвідомості.
Я позбавилась того обману, вже нема із дурману пелени.
Я побачила лицемірну, егоїстичну постать без совісті.
Краще так, краще вирвати з коренем, ту пухлину, той рак - почуття.
Хай холодна тепер, та мені всеодно, я залишила біль на операційному столі.
І я сильна тепер, бездоганно свідома, ніби втратила відчуття.
Все минулося, ти тепер лише фантом спогадів віддалі.
(Збірка "Перші сторінки юності")
4
1
384
Боюсь
А я помилялась..ти не той, хто потрібен мені.
Я закохана в ворога, але все ще вірю, що ні.
Я б хотіла повірити тобі знову.
Але знову боюсь залишитись на дні.
Я сама собі кажу неправду,
Я ошукана своїми мріями,
Ти для мене такий недосяжний,
Я для тебе така непотрібна.
Я не бачу реальності, не бачу тебе справжнього.
Ніби сонце очі засліпило,
Тобі далеко до ідеального,
Але я кохаю тебе, боюсь лиш щоб це почуття мене не вбило.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
358
Щасливі не зловживають
Знаєш, алкоголь вживають нещасні, бо щасливі п‘яні коханням,
І палять лише нещасні, бо в закоханих палають душі.
Знаєш наркотики для обездолених, бо щасливчики й так в екстазі.
І кидають грубі фрази ображені, бо в щасливих в душі нема місця стражданню.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
320
А що ти називаєш "щастям"?
А що ти називаєш “щастям“? Наскільки важко дати відповідь?
Для мене - кружка зеленого чаю й хороша, правдива з книги розповідь.
Що значить “щастя“? Як багато в цьому сенсу?
Я йду по парку а в руках кульки, за руку тримає коханий, а в нього в руках кекси.
Що таке “щастя“? І як його розуміти?
Матуся готує з посмішкою, а поруч здорові діти.
“Щастя“ воно яке? Чи має якесь визначення?
“Щастя“ - воно безмежне, якщо воно з щирого зичення.
Щасливі люди бувають? Які вони на вигляд?
Щасливі про все забувають, щасливі ніколи не скиглять.
А ти “щаслива“ ось зараз? Ти впевнена безперечно?
А я не щаслива, звісно, бо що таке ваше “щастя“? Про мене це слово недоречне.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
280
Відчай
Пронизливий вітер, все тіло покрилося мурашками,
Холодний, жорстокий дощ, приховує сльози.
Тіло тремтить, а мені зовсім не холодно, я б полетіла пташкою.
Такий настрій, коли повертаються погані звички, душа стає кривавим, знівеченим полотном.
Посмішка замість сліз, скло приховує зраджені очі,
Хай світшот із смайликами приховує тугу.
І вже нічого не потрібно, я вже нічого не хочу,
Сама замалюю коректором чорну життєву смугу.
Мені вже продадуть сигарети, хоча знаю - це шкідливо.
От би знайти сірник або хоча б запальничку.
Ціль - приховати обличчя за маскою, за туманним димом,
Вже нема для кого себе берегти, лечу, не відчуваючи шаленого відриву.
Я вбита, хоча в мені ще б‘ється серце, душа розлетілась, розщепилась, випарувалась,
Алкоголь розв‘язав язик, дозволив сказати все, що залишилось в мені.
Кажуть, душа вічна, моя ні, вона самознищилась,
А якби залишилась, то потопила її або спалила б сама у вогні.
Нехай хтось скаже, що бездушна і безсердечна, без совісті чи співчуття,
Мою любов пожерло нещастя, а душу розтоптали так без честі.
Хай розкажуть, що ні сорому, ні гордості, читатимуть нотації на тему: “що таке життя“
Вже байдуже, я мертва.
(Збірка "Перші сторінки юності")
3
0
317
Щасливі
Розбиті вікна, сльози, відчай,
Розбиті долі, серця, сподівання,
Після гіркої правди важко пити теплий чай,
Кому потрібне ваше кульгаве і нікчемне кохання?..
Я вірю, вітер змін вже зовсім близько, колись і на моїй вулиці музика заграє.
Змушувати кохати так безглуздо, я дочекаюсь свого, не полечу за байдужим.
Так важко забути очевидне, але знаю, хто сильний духом, відпускає.
Я благаю не йди, я впаду на коліна, я слабка, тож пробач мене, друже..
Ти не друг мені, ворог, сама в цьому винна,
Я дозволила серцю закохатись у вже щасливого.
Ти холодний, накриваєш мене, мов лавина,
В той момент, коли мрію про дотик, ти чекаєш жахливого.
Я повинна хоча б здаватись щасливою, ти не мусиш бачити мої страждання,
Тобі краще не знати що я відчуваю, яку біль, які муки мене не пускають.
Я не бачу той світ, що обіцяв бути наповнений коханням,
Я ридаю, а в цей час мої мрії тікають.
А я буду щаслива, наперекір усьому, хай без тебе, але буду.
Моє життя не закінчиться на одній лиш поразці,
Настане час і мені вдасться, я все це забуду,
Все в минулому залишиться, а я буду щаслива з ним, як в казці.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
327
Він мій порок..
Він мій порок, моя хвора пристрасть, не бажання розуміти реальність,
Він моя безтямна схильнісь, він мої страждання.
Він залишиться у мріях, я очікувала на спонтанність,
Не байдуже тепер,як не байдуже, я загорілась полум'ям кохання.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
247
03:05
Нестримні сльози, біль, що ріже зсередини, обпалює життєво-необхідні органи,
Вологе простирадло, що пахне тілом, сповзає на підлогу вниз.
Я вже не хочу ні мрій, ні бурхливих відчуттів, що стогнуть порогами.
Вже достатньо того, що ти називав “приємний, прохолодний бриз“.
Не літали, як ти обіцяв, а падали, у глибокі, затьмарені простори гріхів,
Не сміялись разом, а шептали, де не чути і крику, вирваного з грудей.
І навіщо ми тільки тоді вперше побачились, з тим вогнем у очах ти мене зустрів.
Я б хотіла втікти, та подалі,від марева, що воно наяву вбиває людей.
Я кохаю, та мука це, краще б вмерти в пітьмі і тиші, я не вірю більше у щастя, що описують ті щасливі,
Я не хочу більше кохати, та кайдани бажання міцніші моєї сили волі.
Я не хочу залишитись пташкою, що зламали їй крила мрій і довіри,
Я приречена на страждання, не руйнуй тільки іншої долі.
Не пробачила..а може, пробачила,
Загубилась у “величчі“ лицемірства,
Краще темно, безтямно в безодню, але хай тільки не даремно.
Я ненавиджу, як я себе ненавиджу! Не спроможна сказати прощай, бо для мене це незбагненно.
Як залишити, і без глибоких шрамів, без душі довічного каліцтва.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
230
Дурень
Перший сніг, або просто згустки кристалізації води,
Фантазерам не зрозуміти мого реалізму.
Краще так, аніж читати сухі книжки,
Що налаштовують на хвилю песимізму.
Змарнілі думки, що втомилися від стін заперечностей.
Я б злетіла у вись, але стеля низько.
Залишається ковтати повітря, закінчується кисень фактично цей,
Завершення простору часу вже зовсім близько.
Залишатись особистістю, ніби кредо кожного сильного,
В очах затримались сльози, а на обличчі краще залиш посмішку.
Не кричи коли побачиш дух вільного,
Це не те що тобі здається, дурнику.
Дурень той, хто не бачить реальності, хто ховається за своїми потребами,
І оцінювати потрібно не жадністю, та й оцінювати не слід.
Ми заручники власної свідомості, і живемо ми паралелями,
За таким способом існування не уникнути бід.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
283
Майя
На склі залишились відбитки пальців,
В сміттєвому відрі кривавий, тьмяний бинт.
Важке дихання, ніби від тривалих танців,
Погасло світло, з холодильника дістали холодний, терпкий спирт.
У неї День народження, а на столі лиш брудні кружки від кави,
Вже майже половина другої години ранку, а вона сидить на підвіконні і чекає.
Розбитий посуд від знервованих будніх, або просто заради забави,
Вона малює майбутнє з ним, а він забув залишити нагадування в телефоні - “День народження Майї“
Абонент недосяжний, залиште повідомлення..
Слова пронизливо врізаються їй в вухо,
Потім гудки, їй відібрало мовлення,
Сказати “покидьок, ненавиджу!“ - не вистачило духу.
Для неї світ перестав існувати.
Ніби у пустому вакуумі власного бачення,
Так наче у просторі чудернацького телебачення,
Вона почала сходити з розуму, щоб зупинити кровотечу порізаної душі, не вистачить лише вати.
Не перший раз він грається її почуттями, ніби з лялькою має справу.
Така наївна та чистосердечна, світ проковтне її не попирхаючись,
Майбутньому Майї загрожує кінець без початку, не починаючись.
Використовує дівчинку, її шалену, але світлу і чисту уяву.
Ніби людина зі свідомістю, зовсім не схожа на інших,
Вона малює життя,
А не пелену що затуманює реальність.
Вона людина, а не маріонетка зі стажем, на кшталт, “ідеальнісь“ ,
І хоче жити заради ідей, у певній мірі неможливі, для сміливих, сильніших за більшість.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
293
Люди
Люди ненавмисно руйнують життя.
Непомітно розбивають серця.
Сміливо відкидають коханих.
Вперто обожнюють бездарних.
Люди професійно приховують почуття.
Жорстоко вимагають каяття.
Безбожно знаходять поганих.
Відверто кохають нездатних.
Люди не знають кому довіряти,
Не вірять правді, не хочуть правди.
Ми всі по-дитячому дурні,
Ми всі заручники власної брехні.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
256
Погасла пожежа
Я кохала, а ти насолоджувався
Моїм тілом, моєю беспечністю.
Грав на моїх почуттях так невдало і рвано, вульгарно.
До останнього вірила, приховуючи брудну правду дотепністю.
А тепер я нарешті прокинулась і тікаю з цієї гарі.
Безпардонний, як і твої думки,
Ти увірвався в моє серце і розвів там безлад.
Я більше не буду гортати спогади, як сторінки
Знаєш, я нарешті відчула сліпого кохання довгожданий спад.
Ти це ти, я прекрасно про все це знала,
Скільки можна знаходити виправдання недостойним на те істотам?
Скільки можна було дурити себе, тільки зараз в тобі ворога впізнала.
Я давно вже втратила душевну, особисту цноту.
От і все, я горіла тобою ще вчора.
І спалила прекрасне поняття кохання.
Розпалила пожежу і залізла у неї гола.
Я любила, а тепер не люблю, не хочу продовжувати ці вигадані страждання.
Прощавай..Я нарешті знайшла свою гордість.
(Прощальний)
(Збірка "Перші сторінки юності")
2
0
257
Це просто ніч
Це просто ніч, нічого більшого,
Просто смішний збіг подій, не перебільшую.
Не там, не з тими, не в той час.
Не ми, не з нами, а лиш сарказм.
Розчарування вже нема, лиш суто правда б'є болюче
Лише на час вистачає веселощів, а після знову нудно
Робимо висновки - не там добре, де людно.
Інтроверт, якщо хочете, не сперечатимусь
Коли так буде знову, вже піду й не вагатимусь..
Хороші ви, лиш просто не мої.
Даремно намагалася зробити з вас друзів.
Пробачте, я не повинна була так робити.
Давно пора було уже змиритись.
Це просто ніч, я не чекаю більшого.
Просто дурний збіг подій, і я не перебільшую.
(Збірка "Ночі")
2
0
264
Безнадійно
Так хотів щоби поруч була,
Губи цілувати і торкатись до тіла
Від душевної втоми голова гула.
Я пірнати в цей чужий і не любий океан не хотіла.
Не хотілось втрачати землю з-під ніг.
Кожен день мріяв про зустріч,
Я ж хотіла лиш спокою і щоб хтось з цією дилемою допоміг.
Жадібно вдихав мій парфум з волосся,
Я ж старанно приховувала байдужість.
Не горю, не закохана зовсім.
Може треба ще часу, а може все це виправдання.
Я не хочу й мабуть вже не зміню своє відношення, ні.
Хто б врятував від його безнадійного кохання.
(Збірка "Ночі")
2
0
307
Нещасні егоїсти
Лише подумай, найважче жити егоїстам.
Як їм кохати, віддавати і ділитись щастям?
І як же бути, і з чим той егоїзм їсти?
Ти думаєш все оминути вдасться?
Як тяжко нам, все новим поколінням.
До сита нагодовані мерзотою світу
Ми все черствіші й в цьому безнадійні,
Не зовсім в тему, але все ж, як часто ти дарував їй квіти?
Забуте задоволення від добрих справ,
Від витраченого часу на чиїсь мрії.
До біса все, ми ж і стосунки заводимо задля забав
І помічаємо лише якісь надто грандіозні події.
Нам егоїстам складно, хоч самі й винні.
Не вміємо кохати до останку.
В своїх світоглядах такі наївні
А на яву наше кохання до світанку..
(Збірка "Ночі")
2
0
279
Кімната
Ти доторкався до моєї шкіри холодними пальцями
Так нестерпно бігли мурашки по тілу
Зелені очі тепер стали скельцями
Солодкий сором, з такої юної робив вмілу.
Здавалося, що світ іде обертом
І ми у просторі без цієї низької стелі
Так легко скорилась цій кімнаті, переповненій досвідом
І цим стінам кольору вологої пастелі.
(Збірка "Ночі")
2
0
283
Сумніви
Гарна пара була б, та чи на довго разом.
Так ніжно й так неквапно доторкались.
Пізнавали душі й тіла раз за разом,
Коли знов наодинці залишались.
Вперше так, якась магія, щось фантастичне.
В цьому брудному світі дві чисті душі.
Щось ніби поза межами реальності, не фактичне.
Випити один одного ковток за ковтком до суші.
(Збірка "Ночі")
2
0
278
Думки
Мовчав, а я чекала що відмовить,
Що скаже "ні, ти не права"
Зі мною знову заговорить,
"Я тут, і буду ще не раз, не два.
Не мій і ним не був ніколи,
А що хотіла? Він був незакоханий.
І знову все те саме, все по колу,
Ще раз в моїй душі той гість непроханий.
Я все ще вірю в те, що не негідник,
Дитина, що заплуталась у власних сітях.
Ще зустрічатиму на шляху гідних.
Ще глибше знов вдихатиму повітря.
Не манекени, люди
Ми з почуттями та емоціями
Гордість або приреченість, вибір в усьому й всюди.
Але замучені безкіничними варіаціями.
Не страшно, все проходить,
Можна забути або тримати в пам'яті,
Але ніколи не минемо досвід.
Зроблено вибір, усе присвячене якійсь меті.
(Збірка "Ночі")
2
0
293
В тиші
Не помилка,
Але ми себе вичерпали
Не плачу я,
Але не витримую
Не хочу так.
Ти надто в собі живеш.
Прощай,
Немає сенсу вже.
Я вдячна
За дещо я подякую
Та краще б мовчали ми,
Краще б не знали ми.
(Збірка "Ночі")
2
0
282
Хлопчик з інтернету
Хто ми з тобою? Друзі?
Надто багато сказаних слів.
Я не відкривалася ось так досі,
Як і ти відкривався мені.
Хлопчик боїться здатись слабким,
Втрати контролю чи гордості
Ти божевільний, але не псих.
Переконаний, але страждаєш від самотності.
Розумний хлопчик, читає книжки,
Дорослий, говорить про світ як про ворога.
Самовпевненений, бажає здаватись таким.
Гарячий норов, та в душі нудьга.
(Збірка "Ночі")
3
0
269
Тому, хто був найближчим, а став ненависним
Холод. Він всюди.
Він забирає всі сили.
Обпікаючі слова, стиснуті зуби.
Все, що можна, з прожерливістю вбили.
Ненависть, з натяком на страждання.
Це повторюватиметься до безкінечності.
Я б засуджувала на вигнання,
А вони ще не раз захочуть стабільності.
Хто ти? Як смієш ти прикидатися другом?
Зруйнував всю довіру, лицемірно давав, щоби потім забрати.
У смітник можеш кинути "стосунки із Богом".
Забирай своє "на показ" і не смій повертатись.
Не люблю тебе, ненавиджу навіть.
Ти зламав, мій дитячий закоханий образ.
Сам такою зробив, вирвав із серця покірливу радість.
Сліпо вірив своєму нестерпному слову і в той раз.
Залиши мене в спокої, не потрібні твої пусті вибачення.
Вже запізно казати "я шкодую", "я каюсь"
Чхати, як і тобі було завжди, і без перебільшення.
Бо я ж "стерво", ти сам так казав, не чекав, що зізнаюсь?
(Збірка "Ночі")
2
0
339
Вже..
З тобою складно, та без тебе неможливо.
Казав він збитими кліше.
Мені не треба твої фрази і цей пустий уривок.
Залиш мене у спокої лише.
Вже не болить, вже стерті сльози.
Ми ніби незнайомці, чужі люди
Вже не горить, бо так і треба позбуватись дози
Нездійснених мрій, однотонних, нудних будніх.
(Збірка "Ночі")
3
0
269
Про наркотики
Від фізичного болю є пігулки й сиропи, від душевного такі ж самі ліки.
Коли корчишся до непритомності, коли страшно відкрити очі, і побачити свої каліцтва.
Але страх залишається страхом,
Шрами залишаються з прахом.
Витреш кров, протреш заплакані очі,
Побіжиш до мами або до антидепресанту, щоби ранку загоїв вкотре,
Ти мовчиш бо немає чого сказати, вже напівпокійниця
Бо немає кому, випий пігулку все зміниться.
Шепчеш, що хочеш на волю, але ж ти уже тут, ану ж, дорогенька, засмійся.
Дайно я обійму тебе, притисну до гострого тіла.
Знову біль, і нічого тебе не спасе.
Ти цього хотіла?
(Збірка "Ночі")
3
0
234
Мій кошмар
Може він завжди не спить.
Той кошмар, що приходить щоночі.
З острахом чекаю ту мить,
Коли знов з'явиться на очі.
Випий щось міцніше від чаю,
Я споїти тебе за ціль не маю.
Хай це щось солодке й терпке
Збереже хоч на мить відчуття те хитке.
Скільки слів байдужих і непотрібних.
Ти в долонях тримала ніжність.
Не марнуй мого часу, іди, уже пізно.
Ніч забрала від тебе усіх благородних і гідних.
Безсонні ночі бувають різними,
Або безслівними, або спільними.
Спробуй дотягнутись до душі, хтось шукає її роками.
Але не торкайся брудними руками.
Без вагань зазирни, що всередині?
Моє почуття на самому дні.
Ти його не побачиш, там темно.
З острахом намагалась відчути - даремно..
Той кошмар - що я кликав його по імені.
Він залишив гарячий відбиток в мені.
Кожну ніч приходив, чекав на моє тепло.
Я ж навмисно гасив усе, що в душі так пекло.
(Збірка "Ночі")
3
0
287
Задзеркалля
Він там, у холодних долонях нестримного жалю.
Більше приводу не дам, більше не бажаю.
Біль спить, його гордість приспала.
Лежить, по той бік заздеркалля.
Комусь терпкий смак насолоди до вподоби,
А для когось приторно до нудоти.
Ми малюємо казку, якої немає насправді.
Потрапили в пастку, та досі не віримо правді.
Безсовісні, а від того нещасні.
Без сумнівів, що марнуємо час свій.
Так і треба, сенсу немає, вже смішно.
Вимикаю світло і виходжу поспішно.
(Збірка "Ночі")
4
0
280
Таємниця
Ти і не здогадуєшся як сильно ти мені потрібен.
Але нехай залишиться у таємниці,
Ми заклопотані, хоча це все дурниці..
Кидаємо усе на вітер:
Свій час, життя, молодість і ще якісь дрібниці.
На щастя ми уже або іще не здібні.
Кидай усе, давай полетимо подібно птиці.
І наші мрії не такі вже й безнадійні.
Якщо захочеш, я покажу як можна полетіти.
Я покажу як можна втриматись в повітрі.
Коли захочеш...ну а поки нехай це буде в таємниці.
(Збірка "Ночі")
3
0
282
До світанку
Мовчи. Не хочу чути твого голосу.
Нехай шепіт тиші порушує лише прискорене дихання.
Цілуй. Поки в нас часу досхочу.
Поки не повернулась метушня.
Не проковтнуло місто наші душі.
Наші серця так близько, ніби сіамських близнюків.
Хочеш, ми втратимо свідомість від задоволення.
Хочеш, загубимось у сенсі пошуків
У наших відносинах не буде прискорення.
Я наврядчи зацікавлюсь у твоїх інтересах.
Я себе в тобі шукаю, егоїстка.
Усе в нас як в заплутаних п'єсах.
Закохана до світанку, реалістка.
(Збірка "Ночі")
1
0
250
За хвилину до...
- Я прошу тебе, не став умови!
- А я прошу, залиш даремні спроби.
Голос мовив
Закінчив проби.
- Я благаю дай мені свободу!
- Не чіпай моїх думок, моїх тривог.
Глибоко в воду,
Сміливий торг.
- Я віддам тобі всі сноведіння.
- Дай весь спокій, що й так на межі!
Дивне видіння -
Кров на ножі.
- Холод повністю мене пронизив..
- Ти так солодко мене принизив.
Падав сніг,
Впав до ніг...
(Збірка "Ночі")
3
0
278
Не снись мені
Не снись мені,
Не примушуй прокидатись в пітьмі.
Ти хороший, але не потрібний.
Ти не мій, і ніколи не будеш моїм.
Не захочемо, залишимо все, охололи
Не приходь у думках,
Там ти небажаний гість.
Подаруй мені волю в руках,
Порятунок від усіх спогадів.
Яка різниця, що було між нами
Які були, якими жили почуттями,
Тепер все інше і ми інші.
А спогади перетворюються в тишу.
Залиш мене, я вже не бачу в цьому сенсу.
І не являйся в моїх снах
Не люблю, тепер вже пізно.
Спогади лишні, не треба так.
Ніяких мрій пов'язаних з тобою,
Нема надій, погасла вже давно остання.
А я щаслива, і не шкодую.
"Нас" не було ніколи, заявляю без вагання.
Тож не являйся, ніби так і треба
Я вже давно живу без тебе.
Без нав'язливих думок, ти лише спогад.
Примара, що у сни приходив.
(Збірка "Ночі")
3
0
263
Симптоми
Я боюсь загубитись у просторі без кордонів,
Раптом все піде шкереберть, не за планом.
Ти не бачиш цієї безглуздої, та глибокої втоми,
Жбурляй безтямним моїм запалом.
Я надихалась ним до оскоми,
З острахом слідкую за станом,
Без синдрому залишаться мої симптоми.
Хоч і вже до нудоти, до жару, ти кричиш - ще замало.
(Збірка "Перші сторінки юності")
3
0
304
