Аля

Отримавши від Кет записку, я довго думала, що це за раптова записка, чому саме я? Але мене раптом наздогнала думка, що це жарт...

Ну так, жарт, адже як хлопець, який терпіти не може каву раптом міг зацікавитися мною. Правильно ніяк, бо інакше він залишив би номер телефону чи інстаграм свій.

Я рідко викладаю свої фото в інстаграм, тому він не схожий на акаунти інших дівчат. От у Кет сторінка просто вогонь, сексуальні та запальні фото, інколи я розумію Тома. Її кучеряве каштанове волосся, пишні форми, середній зріст, а ще вона дуже розумна і має прекрасне почуття гумору, те що любить Том.

Проте мій акаунт – це атмосфера, творчість, книги і цитати. В цьому вся я, зранку в кав’ярні, а ввечері пишу книгу.

Я так задумалась, що відволіклась від Дена, тобто записки про зустріч, хоча було очевидно все пропало, тому я не замислюючись поклала папірець в кишеню і якраз тоді до мене підійшли «майже» закохані офіціанти.

-Гей дорогенька, чому носа похнюпила в тебе ж наче побачення?- ну звісно, як вона могла забути, проте, скільки разів Том кликав її на побачення вона не пам’ятає...

-У кого, у мене? Та ні, ти що...- я дарма це сказала, проте зрозуміла не одразу.- Я додому мене Еллі чекає.

-Ей малишка, яка Еллі, а як же записка?- ну от і Том туди ж, як завжди, мені інколи здається, навіть якщо Кет вирішить стрибнути в прірву – він теж стрибне за нею.

-Та ви про що, яка записка, як можна ходити з кимось, хто не любить каву, я думаю це жарт.- ну от, я приречена, хоча так я подумала спочатку...

-В чомусь ти маєш рацію, як так, він ненавидить каву, при цьому запрошує на побачення тебе, якось дивно, не бачу в цьому здорового глузду,- от у Кет увімкнувся мозок, в такі моменти я рада, що вона його має і користується ним!

-Так, це все сумнівно, проте я сьогодні Кет запросив повечеряти, а вона вгадай що?- вираз обличчя Тома говорив мені без слів.

-Кет, ти серйозно знову його продинамила?- я реально була все обурена, Том чудовий хлопець, високий, підкачаний брюнет, шикарна посмішка, почуття гумору і не дурний, я вже просто не розумію, чого їй бракує.

-Сонце, у мене сьогодні справи, давай іншим разом.- з посмішкою сказала вона.

-Еее, ні, ти так щоразу кажеш, тепер я буду відстоювати права Тома. Том, я тебе прошу залиш її, невдячну, знайди красуню модель.

-Ти права, так і зроблю,- і ми разом почали по-дурному посміхатися.

-Ну і шукай, все одно кращої за мене не знайдеш і повернешся,- надулася Кет.

-Ти впевнена?- підігрувала я йому.

-Та ідіть ви, розумники...- вона награно образилась, і поскакала в підсобку.

Я прибрала нарешті робоче місце, помила чашки, кавові машини, переодягнулася, попрощалася із «парочкою «КеТом», я так завжди їх називаю і побігла додому. Так додому я іду нічними вулицями пішки, ловлю натхнення.

Я вийшла з роботи і натрапила на «букетик», він був достатньо милий і лежав на столику біля кав’ярні. Чомусь він одразу нагадав мені саму себе, ніжні іриси та чисто білі орхідеї, так просто і вишукано. Я вирішила взяти його і оглянути, як виявилось не дарма. З букета випала листівка:

«Дорога поціновувачка кави, Аля, я хочу запросити вас на прогулянку. Якщо ваша ласка, не могли б ви розказати мені детальніше про каву, як про мистецтво, а не напій?

Той хто не може терпіти каву – Ден»

P.S в букеті знайдеш ще одну записку, але відкрий дома, чекаю в 11 в парку біля будки з кавою)

Можливо це доля, йшла у роздумах Аля, день почався жахливо, але його завершення варте сотні сценаріїв фільмів про любов. Я йшла, ні не так, я летіла під враженнями додому. Я швидко зняла кеди, дала корм Еллі, заварила каву, паралельно слідкуючи за часом. Часу в мене було ще досить, але я вирішила відкрити записку, щоб знати, що чекати.

«Якщо читаєш, значить ти вже дома, навіть можу додати, що ти точно з чашкою кави в руках. Я вгадав? Та звісно вгадав. Перейдемо до діла, так як на вулиці не так тепло вночі одягнися тепліше, враження ти вже на мене справила. І одягни зручне взуття, щоб потім не боліли ніжки, так стоп відколи я став таким дбайливим... Жартую, я завжди такий. Отже, чекаю тебе біля будки з кавою при вході в парк»

P.S ось тобі мій інстаграм, щоб ти не блукала, а могла зв’язатися зі мною – @denboy_, чекаю.

Цікаво і оригінально, хто він і який насправді, хоча його записки це, як витвір мистецтва, ніколи не знаєш чого чекати далі...

Це вже друга, і здивувала не менше за першу, хлопець знає, як зацікавити, але чи дійсно він такий... Так Алю, стоп, час одягатися, гланула я в дзеркало, а потім на годинник, часу вже не так багато залишилось. Я швидко нанесла легкий тон, підмалювала вії і брови, хайлайтер і блиск, високий хвіст – вуаля голова і обличчя готові, тепер залишилось одягнутися. Як він казав, щоб тепло, отже гольфик чорний, джинси, пальто і шарф, на ніжки ботинки, ну от і все, глянула у дзеркало, ну красуня.

Доходячи до парку, я все таки вирішила знайти його інстаграм і написати, щоб не пропустити його і не блукати. На моє здивування у нього досить активне життя, багато фото із друзями, великі компанії і вечірки, який дуже багато… Я таке не люблю, тому я прогорнула і переглянула, проте вирішила не зациклюватись і все дізнатися згодом. Я написала смс:

-Привіт, це Аля, вже доходжу до парку. – написала я і в цей момент в мене на щоках з’явився рум’янець, чи то я така сором’язлива чи то просто холодно.

-Привіт кавоманка, я стою біля маленької будки з кавою, ти мене побачиш,- я вже доходила, коли прийшло смс і побачила його. Стояв красивий хлопець, зараз він виглядав дещо не так як у кафе.

Підходячи ближче, я назвала його ім’я, він повернувся, такий гарний, чомусь я зрозуміла, що ніч саме його час. Він виглядав, як справжній цар ночі, чомусь в день він здався мені не рішучим, проте, я ще не знала, який поворот чекає мене далі.

-Алю, який я радий, що ти прийшла, дуже кортіло зустрітися з тобою знову, щоб познайомитись поближче,- він говорив це з посмішкою, яка додавала йому чарівності і рішучості, ну і як такий хлопець не зачарує дівчину.

-Дене, я чесно кажучи спочатку була в легкому шоці, коли отримала твою записку, і ніяких контактів і даних, тому вирішила, що все пропало,- я говорила відверто, це була моя особливість я все говорила так, як думала, тому що рано чи пізно вся сніжна гора не висказаного може зробити велику біду.

-Отже, я зацікавив тебе, наскільки я зрозумів, то не побачивши контактів, ти розчарувалася?- піднявши одну брову, кокетливо запитав він мене.

-Хм, треба подумати, напевно так, адже мені було цікаво, чому ти так відносишся до кави та і чим тебе зачепила я,- так я збрехала, він дійсно мені сподобався, такий гарний, стрункий, ще й картавить, один мінус, який був – ненависть до кави.

-Давай я візьму тобі каву і підемо прогулятися,- я зрозуміла, що каву сьогодні питиму тільки я.

-А ти?- з цікавістю запитала я, а він тільки посміхнувся.

-Ти забула, кава – не моє, я візьму чай,- ну хай буде, подумала я, але мені все ж було дуже цікаво, не може людина відчувати таку відразу до чогось тільки через запах чи смак, щось тут не так…

-Про що задумалась?- він дивився мені в очі, ніби хотів в них прочитати мої думки, а я зловила себе на думці, що у нього дуже гарні зелені очі, такі чисті і насичені.

-Та так, ні про що. Зловила себе на думці, що нічого про тебе незнаю, окрім того, що ти не любиш каву,- посміхнулася я, що що, а переводити тему в мене добре виходило.

-Ну тоді це треба виправляти,- з таємним вогником в очах сказав він,- що ти хочеш дізнатися, запитуй.

-Ну незнаю, краще ти розкажи про себе, щось цікаве, що ти зазвичай розповідаєш дівчатам про себе,- так я була ще тою язвочкою, але зараз я сказала це для того, щоб побачити його реакцію і зрозуміти чи бабій він.

-Зазвичай в моїй компанії тільки хлопці, дівчини в мене немає,- я побачила якусь печаль в його очах, коли мова зайшла про дівчат, за цим щось є,- але я не сумую, от з’явилася ти, мені здається у нас буде спільна мова і ми зможемо спілкуватися. Скажу чесно ти мені дуже сподобалася, ти неймовірна, дуже щира і красива.- Ці слова були досить неочікуваними, так насправді я не вважала себе гидким каченям, проте не часто чула компліменти в свою адресу.

-Дякую за приємні слова, та я звичайна, просто не терплю фальші.- Він дійсно вміє засоромити.

-В тебе почервоніли щічки, ти соромишся, як же це класно і природньо,- він мило посміхнувся, що мене надзвичайно зачарувало.

-Я хотіла уточнити дещо,- він широко розплющив очі, ніби не очікував, проте кивнув на знак згоди,- чому мені здається, що у тебе була болюча історія кохання?- Мені було дуже незручно, але якщо я дізнаюся, мені буде комфортніше.

Після того, як я поставила питання пройшло хвилин п’ять. Ми просто йшли, я гріла руки об каву, а він йшов занурившись в думки. Я дуже пошкодувала, що поставила саме таке питання, але я хотіла почути, що його тривожить. Мені здалося, що він все ще тим живе, все що сталося далі мене здивувало і дещо розчарувало.

-Пробач будь ласка, але наша прогулянка повинна закінчитися. Давай я тебе проведу.- Він був засмучений, а я розчарована. Я очікувала не такої реакції на своє питання, хоча і знала, що воно надто прямолінійне і відверте, як для людей, що тільки познайомилися. Тому мені нічого більше не залишалося, як погодитися завершити прогулянку.

-Ходімо, вибач, якщо я полізла куди не слід.- Так я була прямолінійна, але знала, що коли полізла куди не слід, варто вибачитись.

Ми йшли в тиші, я була засмучена. Він тільки думав. Я й не уявляла, що такий харизматичний і красивий хлопець, може мати якусь трагічну історію, від цього мені стало на серці ще гірше. Коли ми прийшли він все ж таки заговорив.

-Вибач, що так вийшло з прогулянкою, я просто згадав дещо, і настрій зник та ще й тобі зіпсував. Ти не проти прогулятися іншим разом, а краще в кіно?- він говорив, а я бачила що все не так, він засмутився і все через мене.

-Я подумаю. Вибач мене за мою прямоту, я не повинна була лізти не в свою справу,- сказавши я просто мовчки обійняла його. Він був в шоці, але обійняв у відповідь, я відчувала як швидко б’ється його серце, він хвилювався.

-Тоді чекатиму твого смс, бувай.- Він помахав на прощання, а я залишилась сама зі своїми думками.

Я відкрила квартиру, на зустріч одразу вийшла Еллі, я роздягнулася і пішла на кухню.

Коли у мене був поганий настрій або я дуже засмучена у мене тільки один рецепт – кава з кардамоном. Тут все дуже просто, в турку я додаю мелену каву, трішки цукру і кардамон, дуже смачна пряна кава. Вона змушує мій мозок працювати, а серце не битися так шалено.

Заваривши каву, я пішла на свій широкий підвіконник вікна, якого виходили на нічне місто. Там було затишно, я там читала і працювала. Еллі застрибнула на коліна, я притулилася до подушок, яких було багато, накинула затишний плед на плечі, з кавою в руках сіла читати нову книгу.

Незнаю, як довго я читала, але в якийсь момент я заснула. Я сплю і мені приємно, я бачу сон:

Ми удвох із Деном ідемо в парку. Приємна погода, довкола озера у парку віє прохолодний вітерець. Раптом він зупиняється і говорить:

-Як я довго тебе шукав.- цілує палко і пристрасно. Його поцілунок з бажанням, він як голодний звір, який знайшов свою здобич. Далі сон в якісь квартирі, я абсолютно гола і…

Я прокинулась із дивним відчуттям.