Блог
Всі
Любов до книг
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Раніше, якщо б мені хтось сказав, що я буду писати вірші і книги, буду залежати від книг, я б нізащо не повірила.
В 16 я вела безтурботне дівчаче життя, інтернет, серіали і т.д
Але в 17 все кардинально змінилося, я почала готуватися до ЗНО(іспитів), тоді мені довелося перечитати велику кількість художньої літератури в повному обсязі. Кожну книгу я прожила, я плакала, сміялася, інколи мені невистачало кисню, щоб прожити ту чи іншу сцену. Так я і закохалася в книги.
Зараз в свої 18 за моїми плечами дуже багато книг, я пам'ятаю емоції після кожної. Трилогії Джоджо Мойєс "До зустрічі з тобою", "Після тебе", "Та сама я" та Мони Кастен "Спаси мене", "Спаси себе" та "Спаси нас" назавжди в моєму серці.
Кожна нова книга - нове цікаве життя, яке я проживаю в думках. Ще одна моя цікава особливість, я коли починаю читати, в моїй голові одразу постає образ героя, який супроводжує мене всю книгу, я не можу потім змінити його...
☆Поділюся з вами одним своїм правилом або лайфхаком, якщо я читаючи книгу, дійшла до 37 сторінки і жодного разу не глянула на нумерацію, то ця книга мене зацікавила і я обов'язково її дочитаю!
Рік депресії
Думки вголос, Особисте
Я почала писати вірші 3 роки тому, коли в моєму житті була дуже важка ситуація. Мене зрадили всі друзі і знайомі, я не мала підтримки, я просто жила сама. Єдиними хто вірив в мене були батьки і вчителі, але я опустила руки. Я майже рік була у важкій депресії, мені нічого не допомагало, тоді я почала топити свою душу в музиці, але це теж мало допомогли, після чого я почала писати. Тоді я написала великий товстий блокнот віршів, але потім той блокнот десь зник, чесно, поняття немаю, але саме вірші дали мені другий подих в житті і віру, що я не сама, все налагодиться, так і сталося, після року депресії мої друзі і знайомі перестали мене ігнорувати, я стала знову частинкою їхнього життя. Проте я їх не звинувачую за все, бо на все були причини, справа не в мені і не в них, а в інших людях, проте що б не сталося, творчість, натхнення здатно творити шалені речі.
Творіть і будьте щасливими!
1
131
Думки вголос, Особисте
Коли я почала писати вірші, у мене була дуже глибока депресія, я майже рік ні з ким не спілкувалася.
Потім я почала захоплюватись музикою і віршами, я багато читала, а згодом почала й писати. Так я потихеньку почала виходити із затяжної депресії.
Мої вірші - моя душа, все те, що я відчуваю, в глибині душі у мені сидить маленька хмура і примхлива дівчинка, яка ображена на весь світ.
2
71
Книги
Всі
Вірші
Всі
любовь...
Вы знали? Женщина влюбляется в улыбку!
В бездонный цвет и глубину красивых глаз.
Идёт? О нет, она бежит к нему в приприжку.
Падает, встаёт и вновь бежит - так каждый раз!
Она глупа? О нет, она умна - но не в сей час!
Когда он снова очаровывает взглядом и манерой.
Она слепа? Возможно, когда слышит его бас.
Она влюбляется так искренне и полной мерой!
А как-же голова, мозги? Или же решает сердце?
Тогда лишь гул в груди и сбитый ритм дыхания.
"Люблю" - легко откроет в девушке любую дверцу.
И стоить помнить - твоя она пока тобой любимая!
@zv.nata_sha🖇🕊
1
0
185
Справжня я
Я мила, принаймні так кажуть,
Люди правди в очі не скажуть...
Я багато говорю, і думаю теж,
В голові океан, що немає меж...
Я весела, але часто буваю сумна,
Люблю компанію, та більше сама...
Кращим другом стали тепер книжки,
Вони не говорять і розкривають думки...
Я у книзі живу іншим, цікавим життям,
Інколи плачу, часом сміюсь до безтям...
Хай там кажуть: вона якась ненормальна,
Скажу чесно для мене ця думка формальна...
Я буду сміятися, плакати й реготати,
Як захочу так і буду життя проживати...
Я послухаю думку вашу звичайно,
Та вона не вплине на мене морально...
Хай там як, я дівчинка сильна завжди,
Я сміюся, а ніби серце б'ють кнути...
Мене не зламати пустими словами,
Я проста і відкрита для кожного дама!
@zv.nata_sha🖇🤍
1
0
246
...
"Чому ти плачеш?",- запитав хлопчик у неба...
У відповідь почув він тільки сильний грім!
Ти знаєш, мама казала печаллю ділитись треба,
Та у відповідь знов пролунав грім.
Тут хлопчик заплакав до неба й сказав:
Моя мама тепер у тебе назавжди в гостях...
Вона залишила мене зовсім маленьким, а їй стільки всього не сказав...
Він плакав і плакало небо, блакитне мов стяг!
То плакала матір за сином, яка тепер в небесах,
Яка говорила:"Я тебе не покину",- та життя забрав в неї Бог.
Кохала ця жінка свого хлопчину, носила його на руках,
Та смерть їх не пощадила, лишила щастя обох!
Той хлопчик підріс і пішов захищати другу матір свою,
Яку так само кохав до безтями, він залишив дівчИну одну.
Та там він зустрів вже знайому розлучницю смерть,
Яка розбила серце йому тоді, а тепер зупинить його геть.
Він плакав і плакала мати разом із ним,
Тепер вони зустрілися і завжди разом.
Тепер вони удвох на небесах вільні, як птахи!
Тепер вони назавжди в Бога під крилом!
@zv.nata_sha
0
0
255
