Шевченкові рядки
mylatka
«Мені тринадцятий минало, Я пас ягнята за селом..» В цей день людина засіяла, Зігрівши нас своїм теплом. Я так хотіла б повернути, Роки життя цього митця, Десь-бо навічно поруч бути І ринути в світ забуття. Він був художник та митець Його безмежно люблять діти. Багато пам'яток та міст, На честь його існує в світі! Він той, хто мав би весь цей світ, На років триста пережити. Запам'ятаємо на вік, І вічність будемо любити!
2021-03-10 06:15:15
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
АНОНІМ Онлайн
Забавно
Відповісти
2021-03-11 09:27:23
1
Анастасія Заматевська
Легко та приємно читається 👍
Відповісти
2021-03-11 14:22:40
1
Інші вірші поета
Любі батьки Пара строчек Це заклик Сучасна ріпка
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4917
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5762