Блог
Всі
Канікули?
Думки вголос, Особисте
"Дітей закрили на канікули. А вчителі теж відпочивають!" Саме так думають батьки та інші добрі люди... Ми маємо приходити у той самий час, що і на уроки. Заповнення журналів, перевірка зошитів, педради - далеко не весь перелік справ під час канікул.
А ще ми розгадуємо непідписані роботи учнів.)))
Я повернулася?
Новини, Думки вголос, Особисте
Ох і дивні маю думки зараз... від тієї минулорічної дівчинки-мрійниці нічого не лишилось. Я втратила мрію, ні, я її зреклася, не потрібна мені така мрія.
. . . . . . . .
Добрий день, люди! Багато змінилося за час, що мене тут не було. Я стала дорослішою думками, але вразливішою душею, бо пішла таки працювати у школу. Якщо ви ніколи не варилися у цім сиропі дітей, батьків та вчителів, то не засуджуйте мене.
. . . . . . . .
2
115
Дякую, що вислухали
Різне
Іноді нас вбивають рідні,
Ті, кого ми так вважали,
Вони не розуміють нашого болю,
І зовсім не думають про наші почуття,
Вони думають лише за себе,
За свої образи і думки.
Вони намагаються вдарити болючіше,
Адже знають, що їм не зможуть відповісти.
Вони зовсім не розуміють,
Що своїм вчинком вбивають життя,
Моє життя...
Мою долю і сприйняття світу.
Вони намагаються достукатися до нас,
Але зовсім не хочуть чути.
Вони знають тільки свою думку,
А інше їх не гребе.
Дякую за науку,
Було дуже приємно чути прикрі слова,
В мою сторону.
А я сиділа і посміхалася...
Все не так, вы мене не чуєте,
Ви мене зовсім не чуєте.
Або вбийте повністю,
Або не чіпайте.
Просто не лізьте в душу.
Рідні стають на крок чужішими.
Дякую за науку.
Мене не гребе.
Вірші
Всі
Навіяно тобою
Ти потираєш руки, дивишся у вічність,
тримаєш криво посмішку свою.
Ти крадькома перевіряєш дійсність,
а я для тебе осторонь стою?!
Оцінюєш броню мою на міцність?
Я лялька у руках твоїх?
Зворотньо проявляю гнучкість й хитрість,
але ж душа моя палає, як на гріх!
Ти можеш довго говорити різне,
що інша є, що я тобі свята.
А у мені завжди така образа брязне
і серце в грудях щиро калата.
За що життя таке складне й несправедливе?!
Солодощавих од рядки вже терном поросли.
Та все ж так хочу вірити у диво,
а це все очі твої милі, що мене так потрясли!
10
5
277
А щастя вже не за горами...
Втопаю в плині почуттів,
відважно я борюся з ними,
як тяжко вибратись з кутів,
живучи мріями простими.
Якби я крила мала волошкові,
такі як очі у кохання,
не пошкодувала б поту й крові,
пройшла б усі випробування.
Немає чарів, я крокую літом,
дощів похмурих запах відлетів,
душа палає, наче самоцвітом,
емоції виходять з берегів.
Ходжу, шукаю - не знаходжу,
де притулити душу в самоті,
хто віднайде мою пожежу,
вгамує сльози ті гіркі.
Десь там, на небі, все вже знають,
як кажуть: "Доля всіх людей зведе!"
Якщо ж з життя хтось з них зникає,
майбутнє десь вже близько йде!
6
0
257
Випробування
Життя насправді гарна штука
і знаю я вже певна річ,
якщо зсилає нам науку,
то піде потім нам навстріч.
Не посилає непосильну,
тяжку й пекельну ношу вам,
кує і робить душу сильну -
на зло всім першим ворогам.
Чи вдасться виплутатись гідно -
залежить вже від вас самих,
але не пройде все безслідно,
лунає гук наук німих.
І певна річ, я не остання,
хто істину просту кажу,
та головне - душі зростання,
не перейти людську межу!
9
1
312
