Сучасна ріпка

mylatka

Жила була сімейка, в ній семеро дітей, Усі вони любили, пограти в телефоні. Усі окрім молодшої, Софійки однієї, Їй було років п'ять, не знала за смартфони.. І ось наступив вечір, і вона одна, Самісінька дивилась у вітальні телевізор. Де йшла, програма діток: "Мамо, ми сім'я" Дівчинка засмутилася, почувши крики. Матуся почала кричати на одну: "Іди доню, миттєво прибери у шафі!" Ось це і засмутило дівчинку малу, Як наче то на неї почали кричати. Наступний день на ранок, крики від сестри, Що вчора не хотіла речі прибирати. Була вона зайнята героями з ігри, І телефон відмовилася прибирати. З ранку кричить на меншу, щоб та прибрала, Мов іграшки її, займають пів кімнати. А дівчинку забрала, віртуальна гра, "Навіщо прибирати, завтра ж буду грати?" І так вони по кругу, зайняті були, Нікому не хотілось все це прибирати, Лишились їх думки у віртуальній грі, На що батько придумав ігри в них забрати. Із часом в хаті стало чисто, як на свято, Всі прибирати почали, щасливе те дитя. І батько їм сказав, що грати не багато, Інакше ринете ви, дітки, в забуття..

2021-04-30 18:15:38

6

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2045

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1290