Дивно
Я зайшла до квартири. Тато з мамою сиділи за столом і пили каву, разом про щось говоривши.
-Еммі ти повернулась, -звернувся до мене тато.
-Як бачиш.
-Доню сідай з нами поп'єш чаю, -запропонувала мама.
-Ну не знаю, а в нас є трохи щарлотки.
-Звичайно.
-Тоді добре.
Я сіла за стіл випила чаю з тортиком, поговорила трохи з батьками і пішла в свою кімнату.
Пірнула в ліжко і заглянула в телефон. Мені хтось написав, виявилось, то був Кларк.
Ми попереписувалися з ним, домовилися, що зустрінемося завтра.
Я лягнула в ліжко, вимкнула лампу і заснула.
Я прокинуламя доволі рано була шоста година, однак я ще лежала в ліжку, і старалася заснути. Я дивилася на речі в кімнаті, мої очі зупинилися на полотні яке було пусте і чекало, що хтось його зафарбує. потім я заснула і вже встала в десятій годині. Я знову подивилася в бік мольберта і побачила на полотні натпис червоними буквами, які розтікалися по ньому. Я підійшла ближче, там писало:"rose".
Англійською, я трохи налякалася і сердито обійшла очима кімнату. "Хто міг спортити моє полотно", " батьки б таке ніколи не вчинили, вони ставляться до мого мистецтва, як належить. "
Я тільки думала, на пружувала свій мозок, ще в шостій такого не було, отже хтось тут побував, фарба ще свіжа. Я вирішила спуститися в низ, так і зробила. Вдома нікого не було. Тут мені подзвонили.
"Мама".
Я прийняла виклик.
-Алло.
-Доню ти вже встала.
-Ага, -сказала я.
-Ми з татом поїхали до бабусі їй стало зле.
-А мене залишили вдома, -підтвердила я.
-Вибач, не хотіла будити, ти чимось займись. -Люблю.
Я не встигла сказати бодай щось, як мама вимкнула трубку.
-Клас, -вигукнула я.
Мені було трохи лячно, чому писало "rose"-троянда-троянда? Я не розуміла, вирішила подзвонити Кларку, мені здавалося, що це буде правильно. Але ми познайомилися з ним тільки вчора, а я поводжусь, так ніби знаю його декілька років. Мені не слід бути такою необережною. Та довірливою. Але, якщо подумати виходу немає, друзі не повірять, вони і так відпочивають.
Таки подзвоню.
Чую хтось стукає в двері. Я підбігла і відкрила. Стояв Кларк я була шокована, звідки він знає де я живу?
Він посміхався до мене чарівною посмішкою. Я була надто сильно здивована, щоб бодай сказати, привіт.
-Еммі ти повернулась, -звернувся до мене тато.
-Як бачиш.
-Доню сідай з нами поп'єш чаю, -запропонувала мама.
-Ну не знаю, а в нас є трохи щарлотки.
-Звичайно.
-Тоді добре.
Я сіла за стіл випила чаю з тортиком, поговорила трохи з батьками і пішла в свою кімнату.
Пірнула в ліжко і заглянула в телефон. Мені хтось написав, виявилось, то був Кларк.
Ми попереписувалися з ним, домовилися, що зустрінемося завтра.
Я лягнула в ліжко, вимкнула лампу і заснула.
Я прокинуламя доволі рано була шоста година, однак я ще лежала в ліжку, і старалася заснути. Я дивилася на речі в кімнаті, мої очі зупинилися на полотні яке було пусте і чекало, що хтось його зафарбує. потім я заснула і вже встала в десятій годині. Я знову подивилася в бік мольберта і побачила на полотні натпис червоними буквами, які розтікалися по ньому. Я підійшла ближче, там писало:"rose".
Англійською, я трохи налякалася і сердито обійшла очима кімнату. "Хто міг спортити моє полотно", " батьки б таке ніколи не вчинили, вони ставляться до мого мистецтва, як належить. "
Я тільки думала, на пружувала свій мозок, ще в шостій такого не було, отже хтось тут побував, фарба ще свіжа. Я вирішила спуститися в низ, так і зробила. Вдома нікого не було. Тут мені подзвонили.
"Мама".
Я прийняла виклик.
-Алло.
-Доню ти вже встала.
-Ага, -сказала я.
-Ми з татом поїхали до бабусі їй стало зле.
-А мене залишили вдома, -підтвердила я.
-Вибач, не хотіла будити, ти чимось займись. -Люблю.
Я не встигла сказати бодай щось, як мама вимкнула трубку.
-Клас, -вигукнула я.
Мені було трохи лячно, чому писало "rose"-троянда-троянда? Я не розуміла, вирішила подзвонити Кларку, мені здавалося, що це буде правильно. Але ми познайомилися з ним тільки вчора, а я поводжусь, так ніби знаю його декілька років. Мені не слід бути такою необережною. Та довірливою. Але, якщо подумати виходу немає, друзі не повірять, вони і так відпочивають.
Таки подзвоню.
Чую хтось стукає в двері. Я підбігла і відкрила. Стояв Кларк я була шокована, звідки він знає де я живу?
Він посміхався до мене чарівною посмішкою. Я була надто сильно здивована, щоб бодай сказати, привіт.
Коментарі