Без слів
Настася Демидюк
Натхнення є, а слів нема. Куди ж поділися слова? Я хочу щось сказати, Не можу слів дібрати. О, що мені тепер робити? Лишається - перетерпіти Цю кризу злу, неговірку. Надіюся, хоч щось знайду. Та де ж це пошукати, Щоб всіх ураз їх мати? Щоб кожне моє слово Сріблилося любов'ю. Вуста щоб промовляли, І квіти розцвітали . Цей дар такий лякливий, Як олень полохливий. Можу всю ніч писати, Мить - й двох слів не мати. Буває часом ллються Рими моїй струмочком, Слова не підбираю - Самі стають рядочком. Не знаю, що сказати І як тугу здолати: Натхнення є, а слів нема... Куди ж поділися слова? Життя мого дилема - Ось ця важка проблема.
2018-05-01 14:56:24
3
0
Інші вірші поета
Духи Переспів вірша «Так тихо серце плаче…» Поля Верлена Важкі кроки... Переспів вірша «Silentium» Ф.Тютчева
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5064
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3435