Без слів
Настася Демидюк
Натхнення є, а слів нема. Куди ж поділися слова? Я хочу щось сказати, Не можу слів дібрати. О, що мені тепер робити? Лишається - перетерпіти Цю кризу злу, неговірку. Надіюся, хоч щось знайду. Та де ж це пошукати, Щоб всіх ураз їх мати? Щоб кожне моє слово Сріблилося любов'ю. Вуста щоб промовляли, І квіти розцвітали . Цей дар такий лякливий, Як олень полохливий. Можу всю ніч писати, Мить - й двох слів не мати. Буває часом ллються Рими моїй струмочком, Слова не підбираю - Самі стають рядочком. Не знаю, що сказати І як тугу здолати: Натхнення є, а слів нема... Куди ж поділися слова? Життя мого дилема - Ось ця важка проблема.
2018-05-01 14:56:24
3
0
Інші вірші поета
Важкі кроки... Переспів вірша «Так тихо серце плаче…» Поля Верлена Переспів вірша «Silentium» Ф.Тютчева Травень
Інші поети
Noor Jahan
@noon_the_force
Anjali_ R
@rawatanjali949
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4951
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4016