Без слів
Настася Демидюк
Натхнення є, а слів нема. Куди ж поділися слова? Я хочу щось сказати, Не можу слів дібрати. О, що мені тепер робити? Лишається - перетерпіти Цю кризу злу, неговірку. Надіюся, хоч щось знайду. Та де ж це пошукати, Щоб всіх ураз їх мати? Щоб кожне моє слово Сріблилося любов'ю. Вуста щоб промовляли, І квіти розцвітали . Цей дар такий лякливий, Як олень полохливий. Можу всю ніч писати, Мить - й двох слів не мати. Буває часом ллються Рими моїй струмочком, Слова не підбираю - Самі стають рядочком. Не знаю, що сказати І як тугу здолати: Натхнення є, а слів нема... Куди ж поділися слова? Життя мого дилема - Ось ця важка проблема.
2018-05-01 14:56:24
3
0
Інші вірші поета
Травень Важкі кроки... Один дитячий день Духи
Інші поети
Ametyst Li
@Ametyst_Li
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14783
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5445