Час

Наталія Рихтер

А час цікава річ... З роками розумієм Ми трохи більше знаєм І трохи більше вмієм... Все більше є знайомих Все менше стало друзів... У кожного турботи І ми не в тому крузі... В дитинстві все велике... В дитинстві купа часу... Проблеми не хвилюють Всі рівні...все прекрасно Йде час І ширші очі... І явна більш нерівність Не те щоб не було її, А просто розумієш... Призначення шукаєш... Сумуєш і радієш... А цю важливість часу Лиш потім розумієш... Що поспішав даремно, Що розгубив важливе... Досягнень не багато, А покидають сили... Життя-єдина спроба І час свій ми не знаєм... Тому моя порада- Й секунди не втрачаєм)

2018-10-09 10:22:09

Інші категорії

Привітання Вірші в прозі Історичні Для підлітків Любовні Сумні вірші

Інші поети

Lone_Wolf

@Lone_Wolf

Сергій

@sushko18

Христина Вітрицька

@kornada

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1033

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1277