Телевизор
Я смотрю в него. И вижу мир другой. Он так прекрасен, и всегда ясен. Я смотрю сюда и вижу как не весело живётся. А в телевизоре, как в сказке. Улыбаются глаза. Я тоже улыбаюсь, а иногда грущу. Однако понимаю. Что это всё игра. А не реальность для меня. Живу во времени другом. Мечта близится к концу. А начало так прошло. По любимому сериалу я очень сильно так скучаю.
2020-06-09 19:39:44
12
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3415
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2753