Pieds sur terre
Flottant dans sa capsule dépourvue de gravité, ses longs cheveux éparpillés dans l'espace, Marion scrutait le cosmos à travers le hublot. Un monde sombre et dangereux s'offrait à elle. Devant ses yeux, tout n'était composé que de vide. C'était une sorte d'endroit inexistant et pourtant bien réel, dans lequel aucune vie n'était possible. Mais il y avait une lumiere au loin. Une petite lumière frémissante, mais bien présente, sur une planète dont l'obscurité menaçait toute clarté. Une lueur d'espoir dans ce voyage spatial au sentiment d'abandon et de solitude. Il l'attendait. Et elle le savait.
2020-10-12 08:57:38
19
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lyly
C'est magnifique ^^ Il est très agréable à lire
Відповісти
2020-10-23 08:25:57
1
Luna Gerta
Une lecture agréable. Et bravo pour avoir su relevé le défi du drabble, c'est pas facil comme exercice 😊 (oui, j'adore lire les commentaires du haut 👀)
Відповісти
2020-10-25 20:45:49
3
ʏaʏa
C'est beauu
Відповісти
2022-10-01 21:47:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2609
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3943