Semonra
noevkovshik
Hele brat a miho rat Sele no ra miso. Guru miso zivorat Kuratamanizo. Zive reto, zive tar, Zive tudo rizo. Nepobire mite dar, Ga semonra viso. Sanikoma sani ta, Sani mita vido. Ruti vite migezar Vite semon ido. ========== Стих написан на языке древних Эльфов из другой Галактики... быть может, даже из другой Вселенной. Название переводится как "Забвение"
2019-06-05 08:37:09
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Moon
А можно перевод?
Відповісти
2019-06-29 12:12:53
Подобається
noevkovshik
@Moon Подстрочный перевод: Hele brat a miho rat Смерть придет и тихо скажет Sele no ra miso. Жизнь не для тебя Guru miso zivorat Истину ты познаешь [лишь] Kuratamanizo. [перейдя в] состояние вечного сна Zive reto, zive tar, Там свобода, там покой Zive tudo rizo. Там всегда (всё время) тихо Nepobire mite dar, [Так] смени [же] выбор свой Ga semonra viso На забвенье быстро Sanikoma sani ta, Бесценная душа твоя Sani mita vido. Душа, избранная мной Ruti vite migezar Будет видеть чудеса Vite semon ido. Видеть тайны бытия
Відповісти
2019-10-23 10:00:46
Подобається
Інші категорії
Сумні вірші Філософські Поеми Для дітей Привітання Вірші в прозі
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Julia K
@yy_mistress
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2017