Поки я збирав усю можливу інформацію щодо Мері Сью, та не витрачала часу дарма. На другий день, після того, як вона прибула до нашого славного міста Гренцлава, у книгарні вона випадково зустріла принца Елізара і він закохався у неї з першого погляду.

У цій новині було дивно все. Абсолютно все. По-перше, що міг робити той принц у книгарні? Книги — це останнє, що його може цікавити. По-друге, чим може принадити Елізара молода дівчінка-ельфійка? Так, вона симпатична, ну хай навіть красива. Але ж принц славився своїми любовними походженнями. Він крутив з такими красунями, розумними та майстерними у мистецтві спокуси, що Мері Сью до них дуже далеко. І от — кохання з першого погляду! Дуже слабо в це віриться.

По місту ширилися плітки, щодо ельфійської любовної магії та приворотного зілля. І я був схильний їм вірити. Звичайно, Елізар був захищеним від магії найкращими амулетами та артефактами. Його напої та їжу ретельно перевіряли, у тому числі й придворні маги. Але будь-яку охорону можна обійти. Кому це знати, як не мені?

Та навіть це було не найдивнішим. Найдивніше було те, що королівська родина прийняла вибір принца. Неймовірно! Згодні на наречену невисокородного походження, яку знають всього два дні, та ще й нелюді. Наскільки я знав короля Александра V та королеву Маргарет — це було абсолютно виключено. Однак, факт полягає у тому, що через три тижні призначене весілля.

Схоже, щось дуже непросто з тією Мері Сью. Треба триматися від неї якомога далі, хтозна, що там за магія у неї, як вона може подіяти на мене і чи витримають мої захисні амулети. Ну, я — майстер своєї справи, вмію працювати на відстані.

Між тим, моя задача значно ускладнилася. Наречену принца охороняла королівська гвардія. Кожну хвилину навколо неї крутилися досвідчені та вправні бійці та ще й, можливо, маги. Це на доданок до невідомої магії самої ельфійки. Але ж я — Марті-Гарантована Смерть. Я й не такі перешкоди долав.

Я сидів на даху непримітного будинку на вулиці Чоботарів та спостерігав за тим, що відбувалося на широкому Східному бульварі. Ця вулиця тягнулася від Східної брами до площі Ринок і на ній переважно жили багаті купці та торговці. Завдяки пагорбу, на якій знаходилась вулиця Чоботарів, Східний бульвар був у мене як на долоні. Я взяв до рук арбалет та почав заряджати його стрілою. Вона була не простою, а з чорного ламбарського дубу. Мало хто про нього знає і його дуже важко знайти, але це чи не єдине дерево, що абсолютно імунне до магії. Від цієї стріли не захистять ані магічні захисні аркани, ані чарівні амулети. Я прикупив три по пів золотого імперського реала шість років тому, коли був у одній далекій та небезпечній подорожі, і беріг їх, як найдорожчий скарб. Але наречена принца Елізара, що володіє невідомою магією та надійною охороною заслуговує на найкраще.

Стріла була на місці, а я напоготові. І вчасно — на бульварі з’явилася примітна кавалькада. Я прицілився у Мері Сью та почав чекати. Прицільна дистанція мого арбалета десь триста кроків, але щоб бути певним я вирішив дочекатися двохсот. Може було б краще сто п’ятдесят, але це вже занадто ризиковано. Мене можуть схопити.

Я затамував подих і от ця мить настала. Стріла на шаленій швидкості вилетіла з арбалета та понесла смерть Мері Сью. Водночас статний білий кінь ельфійки раптом послизнувся на вологій після дощу бруківці та оступився. Тіло його вершниці від цього посунуло різко вперед. Стріла, що мала пронизати її шию пролетіла далі, вибила іскри зі стіни дому, розкололася навпіл від удару та впала. Я отетерів від такого розвитку подій і закляк на місці. А от охорона почала діяти миттєво. Ельфійку прикрили двоє дебелих охоронців та увели у провулок. А інші кинулися шукати стрільця.

Я, нарешті, опам'ятався та вужем прослизнув до горищного вікна. В мене був чіткий план для відступу, але я втратив важливі секунди, коли не міг повірити у своє фіаско. Тож мене трохи не спіймали.

Що то було? Я ніколи не промахуюсь, принаймні, з двохсот кроків. Не зі свого ретельно налаштованого та підігнаного під мене арбалета. Невже якась магія таки захищає навіть від стріли з чорного ламбарського дубу? Чи це, все ж таки, прикрий випадок, що врятував життя Мері Сью?