Pour mon premier amour
Мне жить отраднее с надеждою в душе, И вы её мне как никто другой даёте. Мне нравится ваш чистый слог, Вы - идеал, вы - гений, вы далёкий! Я с восхищением читаю, как молитву Те строки, что увы, другой посвящены, Я вижу образ ваш, он вечно в мыслях, О, как вы стали мне в один момент милы! Я имя ваше вышепчу едва ль, И лишь произнесу - вдруг вспыхну жарко, Вы для меня - порыв надежд и даль, Вы для меня - смятение и ласка, Вы для меня - мечта! Нет, ближе. Вы - повод для мечты, как строен тон, Когда опять я, улетая выше, выше, Рассказываю матери свой сон. Вы были в нем,  со мною говорили, Я помню, я сгорала от любви, Поверьте мне, о, как близки мы были! И мы были вдвоём, и мы были одни! В душе своей смятенье усмиряю, Во мне живёт любовь, во мне поёт любовь! Но я готова вам отдать свои мечтанья, Отдать себя саму, моля о встрече вновь. И знать мне не дано, свела б судьба меня И вашу душу, светлую, простую, Сиявшую, порыв и свет храня, И любящую, легкую, святую(!) Но коль все так, себе не изменю, Во мне ваш образ поселился прочно. Сознанья своего не обновлю, Я вас люблю, вам верю непорочно!
2020-02-13 20:01:45
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anneta_Hohland
Да вы талантище 👏
Відповісти
2020-02-14 08:50:23
1
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7500
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4387