Коли у Львові випаде сніг
Alina Vykhrystyuk
Коли у Львові нарешті випаде сніг І на вулицях знов стане тісно, Я буду шукати тебе крізь доріг Навіть якщо буде надто пізно. Задивлятимусь на засніжені тротуари, Заглядатиму в кожен вузенький поріг. Перейду мимохіть кілометри й гектари, Коли у Львові нарешті випаде сніг Я проїду заметені автостради І нехай завірюха снігопад підніма Я перелізу забори і барикади, Але пóки що, бачиш? Снігу нема.. А разом зі снігом - нема почуттів Тих, про які пишуть в романах Зима залишиться уявою снів На сніжних львівських парканах
2020-11-11 00:26:52
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alina Vykhrystyuk
дякую!)
Відповісти
2020-11-11 11:33:39
Подобається
Інші вірші поета
Cherchez la femme Меломан Невелика балада про ЗНО Полум'яні шати
Інші поети
JYA
@JYAY
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1747
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524