Коли у Львові випаде сніг
Коли у Львові нарешті випаде сніг І на вулицях знов стане тісно, Я буду шукати тебе крізь доріг Навіть якщо буде надто пізно. Задивлятимусь на засніжені тротуари, Заглядатиму в кожен вузенький поріг. Перейду мимохіть кілометри й гектари, Коли у Львові нарешті випаде сніг Я проїду заметені автостради І нехай завірюха снігопад підніма Я перелізу забори і барикади, Але пóки що, бачиш? Снігу нема.. А разом зі снігом - нема почуттів Тих, про які пишуть в романах Зима залишиться уявою снів На сніжних львівських парканах
2020-11-11 00:26:52
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alina Vykhrystyuk
дякую!)
Відповісти
2020-11-11 11:33:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3653
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4752