Поетична збірка

Alina Vykhrystyuk

Якщо життя - це запалена зірка, Купа недосліджених нами наук То любов - поетична збірка, Яка ніколи не піде на друк. Її читають чомусь між рядками Уникають метафор, гублять лапки Перекреслюють строфи руками Замість ком, виставляють крапки Забувають про рими й куплети, Про слова, про важливі дзвінки Чи насправді всі кращі поети Виривають з книжок сторінки? Буквами будують гору ратуш Комбінують цілі ямби й анапести Де на старті в душі білий аркуш А на фініші - вже палімсести І збірки вигорають раптово Немов серце - єдиний редактор Що чуттями вкарбовує слово Яке випадково вигадав автор

2021-11-27 11:59:51

16

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Юлія Богута

Приголомшливий вірш та метафори у ньому.

Відповісти

2021-11-27 19:02:06

1

Alina Vykhrystyuk

@Юлія Богута дуже дякую 🙂

Відповісти

2021-11-27 19:18:40

Подобається

Юлія Богута

@Alina Vykhrystyuk Вітаю з вибором редакції)

Відповісти

2021-11-27 22:20:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1898