Присвята старшій мамі
Alina Vykhrystyuk
Як хочеться втекти від карантину Від задухи дорослого життя Піти у світ, збудить в собі дитину І будувати з гілок укриття Гуляти, пОки не покличуть їсти Ліпити із ведеречком паскИ Стрибати, а надвечір сісти, Щоб слухати твої нові казки Задумливо дивитися в віконце Чекати сильно голосу твого: "Іди на кухню їсти, сонце, Іди, покИ ще суп не охолов" Я хочу бавитись з ляльками І купувати їм малі спіднички Стукати маминими каблуками Одягаючи твої в'язані рукавички Давай побавимось на двОрі? Зупинимо на хвильку час? Вночі підЕм дивитися на зорі, Які так радо дивляться на нас? Загой мені болючі ранки Цілуй, в обіймах повтішай Готуй свої смачні сніданки Будь поруч і ніколи не лишай.
2021-09-21 21:31:22
2
0
Інші вірші поета
Гуманітарій #JUST LVIV IT Не можу тебе забути Часом так буває
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2097
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12547