Я пам'ятаю, а ти?
Я пам'ятаю, світлі ночі, Небо, вкрите зірками, Я пам'ятаю все, що хочеш, Що було між нами Я пам'ятаю ті хвилини І як серце безупинно б' ється Я пам'ятаю мимовільно Як говорити не вдається Я пам' ятаю, ніби відібрало мову І кисню вже не вистачає Я пам'ятаю цю розмову, Коли уже себе втрачаю Я пам'ятаю цю необережність І кожну зустріч, на яку чекала Я памятаю цю безмежність Ти пробач, що я згадала ©AlinV
2018-09-06 17:31:45
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Гаргат
Дуже гарний вірш. Такий щирий і зворушливий. Чомусь згадала одразу себе буквально декілька місяців назад теж переживала свожі почуття.
Відповісти
2018-09-07 17:00:19
1
Alina Vykhrystyuk
@Юлія Гаргат дуже приємно, дякую
Відповісти
2018-09-07 18:28:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4998