Час невблаганно біжить вперед
polina_grm
Замки руйнуються під тоннами сучасності. Ландшафт змінює свій звичний вигляд. Люди скидають свої маски. Я — не рухаюся. не встигаю. У цьому світі мені немає місця. Час невблаганно біжить вперед. А я застрягла в темряві власних сподівань. Не в змозі знайти вихід. Час — втік. Я залишилася у порожньому минулому.
2020-08-19 19:32:57
3
0
Інші вірші поета
Спогад Відчай Дитинство Неправильне кохання
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2300
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13017