Вірші
Сімейні проблеми
Коли заходить монстр
ти опускаєш погляд.
Усі в цьому будинку слухняні та тихі.
- Я тут найголовніший х усіх головних.
Я вам начальник, цар і Бог.
Ніхто не сміє мені перечити.
Я сів на трон, а значить я — король.
А ви, холопи, челядь.
Ви — ніхто, ви — бруд.
Коли заходить монстр,
всі замовкають в раз.
4
0
354
Свобода слова
Щоб бути щасливим —
Потрібно бути вільним.
Щоб стати вільним —
Потрібно померти.
4
0
297
Відчай
Ти — голодний художник,
Малюєш по тілу аквареллю,
створюючи на шкірі ніжні
квіти свого життя.
4
0
350
У цьому місті
У цьому місті
тільки сірі стіни.
У цьому місті
тільки темні душі.
У цьому місті
всі шукають щастя.
У цьому місті
всі бачать біль.
У цьому місті
смерть — найкращий вихід.
5
0
273
Пляма
Ти залишився на моїй шкірі —
Потворною плямою.
Кусаючи губи,
я намагалася відтерти сліди
можливої любові до тебе.
2
0
378
Якби я могла, вибрала б німоту
Твоє горло заповнила кислота,
ти не зможеш і слова вимовити.
Твої ребра розкриті,
він хотів швидше забрати твоє серце.
Твої сльози розмазані по губах,
він бажав напоїть ними тебе.
Тільки ця уявна м'якість
не змогла зупинити твоїх слів
— Я піддаюсь анафемі.
Ти не мій Бог.
2
0
321
Автопортрет
Я — емоційно розчавлена.
Дим тютюновий повітря виїв.
Я — бите скло.
Плентаємося по місту на останньому подиху.
Я — зайвий акорд у цій мелодії.
Зимовий сніг заповнює сіру кімнату.
Я — біль від відкритого перелому.
Сьогодні ми застигли в позах афінських богів.
Я — це все, що я ненавиджу.
Ще один день втраченого сенсу.
3
1
400
Спогад
На кухні пахне ностальгією
і трохи м'ятою.
Від тебе залишилися тільки
крихти пряників на столі
та кружка з недопитим чаєм.
Ти написала від руки листа,
тому хто завдавав страждання.
Де благала не чіпати твій пісочний замок,
що омивається з усіх боків
холодним морем твоєї печалі.
3
0
315
Дитинство
Дитинство — чудовий час.
Розбиті коліна й самотня гойдалка.
Дитинство — чудовий час.
Батьківські крики та битий посуд.
Дитинство — чудовий час.
Ми бачимо стільки болю і посміхаємося крізь сльози.
Дитинство — чудовий час.
Ми створені для щастя.
2
1
283
Його стрімкий крок
глушила вулиця
Він бродив серед нас
завантажених у себе людей.
Його туга відбивалася
від вікон будинків.
долітаючи до
наших сердець.
Я ще ніколи
не зустрічала настільки сумних людей.
- Він переступив межі зрілих років
6
0
403
Я забула тебе
Я забула тебе,
але за звичкою оглядаюся кожен раз.
Я забула тебе,
але замикаю усі двері на кілька замків.
Я забула тебе,
але намагаюся не дивитися іншим в очі.
Я забула тебе,
але я боюся зайвий раз доторкнутися до свого тіла.
Воно ниє від болю.
2
0
293
Неправильне кохання
Я хотіла свободи.
Ти мого тіла.
Воно попелом неминучості залишається у руках твоїх.
Допомагаючи мені йти шляхом наміченим.
3
0
304
Час невблаганно біжить вперед
Замки руйнуються під тоннами сучасності.
Ландшафт змінює свій звичний вигляд.
Люди скидають свої маски.
Я — не рухаюся.
не встигаю.
У цьому світі мені немає місця.
Час невблаганно біжить вперед.
А я застрягла в темряві власних сподівань.
Не в змозі знайти вихід.
Час — втік.
Я залишилася у порожньому минулому.
3
0
276
Я не найвитонченіша людина у цілому світі
У мені немає ні краплі легкості й вишуканості.
Я — важкий ранок понеділка,
такий сумний і неминучий.
Я — порожній будинок у снігову бурю.
не найнадійніша споруда.
Я — багатотомне видання сумних історій,
яке тобі не хочеться відкривати роками.
І мені так шкода, що щоночі доводиться розбиватися
об сірий асфальт за брудним вікном.
3
0
337
Ми
Ми — розгублене покоління
стоїмо на порозі майбутнього.
Ми — втрачене покоління,
втратило всі принади минулих лестощів і підлабузництва.
Ми — забуте покоління,
сподіваємося забути нескінченну кількість невинних жертв і
криваві відбитки на наших тілах.
Ми — зникле покоління,
що втратило душевну рівновагу і не зберігає ідеалістичну
систему буття.
Ми — розсіяне покоління,
розгубили себе ще на початку шляху.
Ми — хто завгодно,
не збережені на сторінках історії.
3
0
268
