Самокрутка
Подводей Буг
(18+)
Закрутив я вчора косячок Весело я бігав по подвір'ю Без ноги лишився бідний хомячок Схавав я її, здійснив блаженну мрію Трава травичечка травичка Димить як паровозік У бульбуляторі водичка Кипить, лизьнув їй тихо носік Собачка люся підбіга Кричу я їй гей псино Траву почуяла вона І дивиться так мило Ну а шо я, дав їй прикурнуть Лиш раз живемо, дійсно А потім намагався вдуть Та вчасно відпустило Шикарний день учора був Я загубив манери Якби я зранку не почув Що сьодні дкри(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)(^o^)
2018-05-15 12:27:25
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Last_samurai
Потужня остання фраза🌚
Відповісти
2021-03-26 12:19:36
Подобається
Інші вірші поета
Філософські дкри я теж художник робота для Харона 70%
Інші поети
SpaceWithin
@SpaceWithin
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11410
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4104