The Agony
prabhat
I'm not free, Not even my cage is wide; Against tonnes of expectations, I've only cried. Precipitates of my 'tries', lying much too high; Not that much I inhale, That much I sigh. My eyes are full of tears, But where do I shed; Throughout my journey, The signals have been red. O life! I haven't understood so far, How to define you; End me for a better please, Till then keeps it due. ©prabhat_anand
2019-08-28 07:01:26
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ren
Wow, I felt that... It's really beautiful!
Відповісти
2019-08-29 17:28:00
Подобається
Інші вірші поета
Water: A lifeline The Injustice "Stop Food Wastage" Crowd
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2241
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9101