Зав'язана душа
Сузанна Ревич
Я зв'язала свою душу, в три ланци Змусила мовчати, й гордо стояти Не дала впасти, лиш щоб ті кати Не змусили кохати Я зв'язала своє серце, мотузками Щоб воно мовчало, не співало про кохання Мою біль, не передати словами Тий немає такого бажання Я закрила серцю вуха, щоб не чуло Як інші, будуть говорити про любов В той момент, боляче не було Було бридко, бридко від цих казок Пройшло п'ять років, серце й досі не знає, що таке любов Лиш мовчить, тихенько так мовчить Й радіє, що не захворів тоді тобов Воно мовчить, хоча краще, нехай кричить....
2023-03-26 18:56:42
3
0
Інші вірші поета
Забути як ти забув! до дому Я напишу. Не тримай, не треба
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1914
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1227