Одинокий человек
Все, что снится Отражается, мутнится. Все, кто рядом, убегают, пряча лица. За тенью масок плавают мои грехи, а бледные, уставшие губы шепчут: "Помоги!". Друзья меняют лица: Они теперь знакомые! Наши белые птицы Окрасили крылья в черные. Дождь идет. И ночью, впадая в забвение Я вижу бледное своей души привидение. Я глухо кричу, Но серые лица Думают, шутит. Думают, снится. В сыром переулке Есть домик один, Он тусклый и черный, Построен из льдин. Одинокий человек Сидит у окна. Он смотрит на мир, Отходя ото сна.
2018-07-18 17:37:09
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Юлия Меер
В ваших стихах есть хорошый смысл, но есть проблемы с рифмой она либо 2 порядка либо ее нет поработайте над этим. А вообще хочу сказать что проза у вас выходит лучше
Відповісти
2018-07-24 22:28:14
1
Kev Mørklain
@Юлия Меер спасибо за то, что указали недостатки. обязательно постараюсь уделить этому внимание.
Відповісти
2018-07-24 22:51:04
Подобається
Юлия Меер
@Kev Mørklain не за что, спасибо что адекватно относитесь к критике)
Відповісти
2018-07-24 22:56:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8392
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1681