Психічні властивості це сталі психічні утворення людини, які формуються у процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання. Вони мають певну структуру, й впливають на діяльність особи і характеризують її зі сторони. В структуру психічних властивостей входять: спрямованість, темперамент, характер та здібності.
Спрямованість це психічна властивість, яка представляє собою відносно стійку організацію потреб, мотивів та цілей особистості, знаючи їх, можна оприділити характер діяльності, та передбачити наслідки. Зміст спрямованості формується на основі внутрішніх спонукань та поставлених перед собою життєвих цілей. Вона має свою внутрішню структуру, яка складається з наступних елементів: потреби, мотиви та цілі. Чим вищий особистісний розвиток індивіда, тим глибша й стійкіша структура спрямованості. Потреба це нестаток людини в духовному чи матеріальному предметі. Мотив це спонукання до вчинення дії, для задоволення існуючої потреби. Мотиви формуються на основі саморозвитку та світогляду особистості. Потреба та мотивація в структурі спрямованості утворює фундамент на якому особистість будує цілі. Ціль в такому випадку виступає, як ідеальний образ результату діяльності в найближчому чи довготривалому часі.
Володіючи знаннями про спрямованість особистості, це дозволяє нам зрозуміти дії іншої людини, передбачити її поведінку при певній діяльності та ситуаціях, які виникають.
При цілком зрозумілій структурі спрямованості, виникають питання, чому одні досягають поставлених цілей, а інші ні? Чому одним це вдається зробити швидше? Інші витрачають багато сил та енергії?
Це зумовлено іншою психічною властивістю - темпераментом. Темперамент - це поєднання стійких динамічних властивостей людини, які характеризують особливості перебігу психічної діяльності та поведінки.
Отже, холеричний темперамент формується на основі сильних, неврівноважених і рухливих нервових процесів, що визначають нестримний тип вищої нервової діяльності та експансивну поведінку. Людям цього темпераменту властива висока активність, швидкість дій та енергійність. У спілкуванні вони часто змінюють настрій, розмовляють зазвичай швидко, рішення приймають миттєво, супроводжуючи їх активною жестикуляцією і різкими рухами. Сангвінічний темперамент формується на основі сильних, врівноважених і рухливих нервових процесів, що визначають сильний тип вищої нервової діяльності і активний тип поведінки. Їм властива активність, енергійність, швидка продумана реакція на події, інтерес до значимого і невідомого. У спілкуванні коректні, емоційно стримані. У поведінці пластичні, легко пристосовуються до мінливої обстановки та умов діяльності. Флегматичний темперамент формується у людей з сильними врівноваженими і малорухомими нервовими психічними процесами. Зовні це спокійні люди, з невиразною мімікою і жестами. Вони легко переносять монотонні умови діяльності, грунтовні у виробленні і прийнятті рішень, успішно виконують складну одноманітну роботу. Меланхолійний тип темпераменту формується в результаті слабких, неврівноважених і малорухомих нервових процесів, проявляються в пригніченій поведінці. Вони гостро сприймають несправедливість, відрізняються так званим визріванням почуттів, впливом настрою на виконувану діяльність.
Під час прояву темпераменту у конкретних ситуація та під час соціалізації формується характер.
Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис, що визначають всі сторони діяльності особистості і виражають її індивідуальну своєрідність. Це внутрішня психічна властивість особистості, зміст якої можна спостерігати по відношенню до навколишніх подій та обставин. Риса характеру це стійка, повторювана в різних ситуаціях особливість поведінки. Характер формується під впливом навколишнього середовища, де взята за основу фізіологічна обумовленість психіки, разом із здібностями.
Здібності це індивідуальні властивості індивіда, які проявляються під час певної діяльності. Вони не зводяться до знань, умінь і навичок, що є у людини, але вони забезпечують їх швидке надбання, фіксацію й ефективне практичне використання.
Все зазначене являє собою внутрішній стержень особистості, спостерігаючи за яким, ми можемо будувати певні гіпотези щодо характеру й поведінки людини, під час взаємодії з соціумом та при виконанні певної діяльності. Психіка людини проявляється у її поведінці, це те що її наповнює, це основа її життєдіяльності.