Нарешті дівчина дійшла до відомого степса.
- І де ці муфлони?
Запитала сама в себе Земеланія. І тут зненацька появився Муфлон. Це був напів кінь , напів людина. І дуже гидкий.
- Ну нападай! - крикнула Земеланія. І бій розпочався. ..
Закінчився бій тим , що обидва лежали на землі ,  і не ворушилися. І тут прийшов тато Земеланії.
- Я же казав - відпочинь!
- Я знаю , але мені потрібно поспішати.
- Розумію , тримай.
Тато дав дівчині відновлююче зілля.
- Дякую, я піду!
- Поспішай!
Земеланія пішла по стежці , і дійшла до лісу. Вона довго блукала там , поки не почула шум озера. Земеланія стала біля озера , і покликала русалок. Вийшла тільки одна. Всі русалки боялися магів.
- Ну , що хотіла? - заговорила першою русалка
- Я тільки запитати. Як закам'янілу дівчину перетворити на живу?
- Поосто протерти л`уною.
- А що це?
- Це вода, яка протікає у місті Курунія.
- А як туди дібратися?
- Легко , тут в лісі , біля великого, можна сказати найвищого, дерева є портал.
- Дякую.
Земеланія пішла шукати високе дерево. На ці пошуки вона потратила цілий день. Але все ж знайшла. Земеланія підійшла до дерева , але замість портала там стояла криниця.
" І де портал? Напевно це не те дерево. Спочину тут трохи і піду далі."
Але тільки Земеланія сіла на криницю , як одразу ж впала туди...
Прокинулася Земеланія біля річки , і побачила вивіску        "Л`уна" , дівчина зраділа. Вона набрала воду у кувшин, і пішла назад. Дорога додому була безпечною. По дорозі дівчина зустріла багатьох закам'янілих осіб , і допомогла їм, майже дійшовши додому вона зустріла ще одну закам'янілу дівчину.  Але в кувшині залишилося так мало води. Що же робити ?
   Земеланія не подивившись в кувшин врятувала дівчину.  А повернувшись додому, радісно сказала:
- Привіт , тато , я принесла води.  Давай скоріше рятувати  Зелфію!
    Тато подивився в кувшин, але не побачив води:
- А де ж вода? - спитав він
- Ось! - Земеланія показала на кувшин не подивившись туда
- Але тут нічого немає!
Тоді дівчина заглянула в кувшин , і заплакала.
- Чому ти плачиш? - запитав тато
- Я роздавала всім воду, коли ішла додому ,  але не залишила для Зелфії.  Яка ж я сестра? - вся заплакана відповіла Земеланія.
  - Тоді я сам піду по воду , і це не обговорюється! - грізно сказав тато , і почав збиратися .
Вмить тата вже не було, а Земеланія  так і сиділа плачучи. Потім вона помітила , що всі сльозинки збираються у глечику і створюють Л`уну . Тоді дівчина зраділа, і  вибігла на вулицю сказати татові , але його вже не було. Земеланія повернулася в дім , і протерла Зелфію водою.
- Це ти Земеланія?  У мене все болить! Що зі мною?
- Так це я , не бійся біль скоро пройдет,  ти закам'яніла , але зараз все гаразд.
- А де ми?!
- Ми-и-и-и... у домі лікаря
- Ну добре!
- Ой , я зовсім забула!
- Що?
- Лікар ,  він, він ...- схвильовано казала Земеланія
- Заспокойся ,  все гаразд. Розкажи що сталось?
   Земеланія розповіла сестрі все як є ,  і що воду принесла,  і що плакала, загалом все.
- У мене погане чуття - сказала Земеланія
- Ну то підемо шукати його
- Що , ще одна подорож?
- Виходить так!
- Гаразд, збираємося!