- Що зрозумію?
- Побачиш. А зараз іди додому!
- Але я довго до тебе їхала , як я можу так просто піти?
- У-у , потрібно подумати...- Ну добре залишайся у мене.
- Чудова ідея!
Ранок настав швидко . Зелфія прокинулась і побачила , як Земеланія читає газету і тихо плаче.
- Що там?- запитала Зелфія
- Нічого. - відповіла Земеланія витираючи сльози .
Зелфія встала з ліжка і підійшла до столика , де лежала газета. Вона уважно її роздивилася , взяла в руки і почала читати:
" Вранці о 10:00 на країну Ландербес напали три найсильніші маги - Жирар , Йолка та Лексус. Люди та маги цієї країни нічого не змогли зробити. Тому більша кількість людей погибла. Із погибших була велика чарівниця - Рутенія! "
Зелфія відкинула газету і пішла до сестри.
- Ти плакала із-за Рутенії?  Так же?
- Якщо і так , тобі яке діло?
- Я зможу тобі допомогти
- Як ? - засміялась Земеланія
- Позбудуся тих трьох магів
- Ти не зможеш. Вони найсильніші в Укр`аїні.
- Х-х-х , спробувати потрібно
- Не смій. Ти можеш померти
- Якщо і так  , то я помру. Але буду  битися , якщо тобі важлива ця жінка.
- Це наша мама! - крізь сльози сказала Земеланія
-  ... - Зелфія не знала що й сказати
Але вже за секунду промовила :
- Як я її ненавиджу , але я все ж таки буду битися
- Добре , і я піду
- Звісно , підеш!
В ту ж мить дівчата зібралися , і поїхали у Ландербес.
Коли вони приїхали , то не повірили своїм очам - вся країна неначе потерпіла ураган , цунамі, і всі інші надприродні катастрофи, а у центрі міста була та троїця чаклунів. Один із них сказав :
- А ви ще хто?
Зелфія зробила крок уперед, і промовила:
- Ми доньки Рутенії , і ми прийшли щоб помститися за нашу маму
- О , як цікаво! Тоді слухайте правила гри.
Лексус розповів дівчатам правила битви , і на кінець додав:
- Ну що ж нападайте! - Засміявся він
І битва розпочалась!
Спочатку Йолка вдарила Зелфію так , що вона впала зразу. Тоді Земеланія подивилася на сестру , щось пробормотала під ніс ,  і почала битися з  Жираром. Лексус стояв і дивився за цим бойом.
Зелфія встала і подивилася в очі Лексусу.  Вона побачила своє дитинство, тоді коли її мама не пускала її в дім.