Зелфія повернулася до дому із сумним обличчям.  Її зустріла мама:
- Привіт , ти чому така сумна?
- Привіт , я згадала своє дитинство.
Ледь не заплакала Зелфія
- ...
- Мамо , чому тоді так сталося? Чому? Чому? - Вже заплакала вона.
- Тому , що ти обрана.
- Хто?
- Ти ві... крізь сльози почала говорити мама
- Гаразд ,  якщо не хочеш казати , не кажи. Тільки не плач, будь ласка.
- У-гу. Іди в свою кімнату.
Зелфія хитнула головою і піднялася у свою кімнату...
" Мені завтра 18 , я стану зовсім дорослою. І що я буду робити?  Я би хотіла залишитися з мамою. Звісно вона не рідна , але я все одно її люблю ". - Всю ніч думала Зелфія. І тому вона не могла заснути...
( "слова у лапках" означають сни або думки )
Ранок настав швидко.  Зелфія прикинулася ніби спить. Мама зайшла в кiмнату:
- Прокидайся , донечко ,  прокидайся!
- Доброго ранку, мамо . Я тебе дуже люблю!
- Я тебе теж. З днем народження!!! Подарунок на кухні.
- Ти не забула! - крізь радісні сльози сказала Зелфія
- Звісно не забула. Я чекаю тебе на кухні. - Мама пішла.
Зелфія швиденько одягнулася , і пішла на кухню. Там вже чекала її мама. Вона вручила Зелфії подарунок :
- Вау,   це те що мені потрібно , телефон ! Я мріяла про нього ! Дякую матуся! Я вдячна тобі за подарунок.
- Я рада що тобі сподобалось! Мені подобається коли ти щаслива...
Зелфія сіла за святковий стіл , і вони разом з мамою посмакували смачним сніданком.
  - Мамо , але все ж таки скажи , хто я?
- Я не можу це тобі сказати.
Мама встала зі столу ,  і пішла в кімнату.
Зелфія взяла свій ноутбук,  одягнулася , і кудись пішла. Вона ішла по вулиці, і думала куди ж їй зайти.
Нарешті вона вирішила піти у кафе " Птах ".
Зелфія сіла за самий дальній стіл та відкрила свій ноутбук.  Вона шукала таку інформацію :
" Люди на склад ві.... ". Зелфія дуже хотіла дізнатися хто вона.
Їй показали такі результати :
Вій, відьмак , вітор , відьма , і так далі.
- Безглуздя якесь , я же не можу бути відьмою? Не можу? Правда ж? - сама   у себе запитала Зелфія.
Не знайшовши відповіді на своє запитання , Зелфія пішла до дому. Там її чекала мама :
-Ти відьма. - Швидко промовила вона
- Та не  може бути!