Несказане
Аліса Вронська
на березі старезного Дніпра не було жодної душі, лиш рокотання річки, ти і я, охвітний легіт і цигарки дві. у ті липневі теплі ночі, коли ледь-ледь світили ліхтарі, у темряві блищали твої очі – то сповнені надії, то сумні… раніше запах диму викликав нудоту, та з часом стало нудити від слів. із димом розчинялися турботи й гіркий відтінок перебутих почуттів. вже все : зів'яли квіти, висохла трава, від вітру верби похилились, та не зів'яло дивне відчуття, що щось несказаним лишилось. воно поникло в тихому мигтінні, завмерло біля вод Дніпра, сховалося в бентежному тремтінні, немов невисловлені почуття. моя цигарка догоріла…
2023-07-31 12:41:23
0
0
Інші вірші поета
цілуйте, обіймайте, доторкайтесь
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5081
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2491