Несказане

Аліса Вронська

на березі старезного Дніпра не було жодної душі, лиш рокотання річки, ти і я, охвітний легіт і цигарки дві. у ті липневі теплі ночі, коли ледь-ледь світили ліхтарі, у темряві блищали твої очі – то сповнені надії, то сумні… раніше запах диму викликав нудоту, та з часом стало нудити від слів. із димом розчинялися турботи й гіркий відтінок перебутих почуттів. вже все : зів'яли квіти, висохла трава, від вітру верби похилились, та не зів'яло дивне відчуття, що щось несказаним лишилось. воно поникло в тихому мигтінні, завмерло біля вод Дніпра, сховалося в бентежному тремтінні, немов невисловлені почуття. моя цигарка догоріла…

2023-07-31 12:41:23

Інші вірші поета

цілуйте, обіймайте, доторкайтесь

Інші поети

Пішак Бандери

@ukraine_antimos

Naiba NSDN

@nako1982

Luu Herrera

@luuherrera77

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15840

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11168